Кульбаба лікарська застосовується в науковій і народній медицині для лікування хвороб шкіри, печінки, шлунка, кишечника та ін. Кульбаби лікують екзему і геморой, бородавки і запор. Лікувальні властивості кульбаби не перешкода кулінарним - кульбабу вживають в їжу: готують салати, роблять вино.

Лікувальні властивості кульбаби

Лікувальні властивості кульбаби зумовлені багатим хімічним складом трави і кореневищ. Молочний сік кульбаби лікарської містить тараксацин і тараксацерін, каучуки (2-3%). Листя і суцвіття кульбаби містять тараксантин, флавоксантин, вітаміни C, A, B2, E, PP, холін, сапоніни, смоли, солі марганцю, заліза, кальцію, фосфору, до 5% білка. У науковій медицині з лікувальною метою використовують корінь кульбаби (лат. Radix Taraxaci) для лікування закрепів, як жовчогінний засіб і для збудження апетиту. У народній медицині застосовують корінь, листя, траву і сік кульбаби. Навесні при нестачі вітамінів вживають свіже молоде листя кульбаби у вигляді салату, але найчастіше вживають препарати з коренів кульбаби: для збудження апетиту, при катарах шлунка і кишок. Крім того, це хороший засіб при хронічних закрепах (вживати відвар кореня всередину).

При легеневих хворобах препарати з кульбаби вживають як хороший відхаркувальний засіб; вони мають також сечогінну властивість.

Як жовчогінний препарати з кульбаби вживають при хворобах печінки.

Особливо кульбаба відома як зовнішній засіб. При лікуванні екземи корінь кульбаби з'єднують з коренем лопуха порівну (по 20 грам трави на дві склянки окропу); вживають по півсклянки.

Корисно застосувувати препарати з кульбаби при геморої.

Зовнішньо, як примочку препарати з кульбаби застосовують при хворобі очей.

Протипоказання: не можна вживати препарати з кульбаби хворим, з гострою закупоркою жовчовивідних шляхів, хворим на гастрит і виразкову хворобу. При передозуванні препаратами з кульбаби настає діарея і сильна блювота.