Я часто мрію, а, мріючи, помічаю, як усе навколо стає цікавішим. Найважливішими для мене є ті мрії, які несуть в життя добро та радість, як для себе, так і для інших людей. У мене є певна ціль, заради якої я готова наполегливо працювати та відстоювати свої певні позиції. На мою думку, я оптимістка та позитивна людина, хоча й не ідеальна, але люблю життя таким, яким воно є. Кожен мій вірш — це сповідь, якийсь незабутній епізод з мого життя. Поезія — це стан душі. Коли мій стан співпадає зі станом інших, то поезія глибоко запам'ятовується, торкає душевні струни. Взагалі, душа, на мій погляд, — це музичний інструмент. А який він — це вже залежить від характеру людини. Вважаю, що мені поталанило, тому що розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і неприємні вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори. Мені ближче до душі сучасні поети. наразі читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам'яті. Вірші здатні стати для мене порятунком у важких і навіть у трагічних моментах. Римовані рядки допомагають замислитися про прекрасне, благородне, вічне. Серед повсякденних турбот і проблем вірші можуть освіжити душу, думки та почуття. Кожен мій вірш – це емоція, яка завмерла на папері у вигляді слів. А коли перечитую написане, почуття відновлюються і живуть у моєму серці. Найчастіше люблю писати наодинці, коли слова самі просяться на папір, коли необхідно переосмислити ту чи іншу ситуацію. Тоді на душі стає легше та простіше. Те, що ніколи не наважилася б сказати вголос, знаходить свій прихисток на папері. Можливо, мої вірші пробудять сонних, торкнуться найтонших струн чиєїсь душі, врятують когось від непоправного кроку, допоможуть переосмислити цінності у своєму житті?.. Надіюсь. Бо мені вони допомагають жити, долати всі перешкоди у мої непрості 18. Дехто, прочитавши мої вірші, запитує про жанри, віршові розміри, рими. Я й сама намагаюсь зрозуміти, як і що пишу: то ямби, то хореї, то поезія в прозі завмирає на папері. Щоразу, перечитуючи поетичні рядки, і сама намагаюся зрозуміти свій стиль… Думаю: ще мало написано і в мене немає мудрого наставника-поета, який би допоміг розібратися у римах, провів справжній майстер –клас тет-а-тет. P.S. У поезії я бачу сенс свого життя, своє покликання. Бували моменти, коли вона мені мстилась, але жодного разу не зраджувала. Поезія допомагає багато розуміти, переосмислювати, переживати і висловлювати душевні муки, рятує від самотності і дає можливість висловити власні думки. Поезія для мене - це стан душі, її голос. Її призначення - торкатися серця читача. Хоча не завжди це всім вдається. У сучасному світі все менше часу залишається для книжок і поезії. Увагу привертають лише Інтернет та соціальні мережі. Але так здається лише на перший погляд. Завжди є люди, які закохані в поезію
*******************
Ніч. Тиша. Тільки музика грає. Гучність на повну, щоб нічого не чути. Темна кімната. Нікого немає. Є лише та, що хоче забути. Закриті двері. На підвіконні чашка. Втомлений ранок впивається чаєм. За вікном літає непомітна пташка. Вітається привітно з осіннім гаєм. Смуток блукає поміж дерев. Осінній холод сидить на лаві. Там десь, в душі хтось помер. Впав тяжким вантажем. Не дає йти далі. Безсонні ночі руйнують світ. Відкривають мені зоряне небо. Не тяжко пережити ніч, Страшніше носити її у серці в себе. Дотик лодонею до волосся хочеться відчути в цю мить. Міцна кава й ковдра клітчата І музика десь з навушників шумить.
