Останнім часом пишеться інакше, На білий аркуш падають слова. Я вже не так, не так, як на початку Римую вірш, в мені моя душа, Тепер тремтить, струна, тендітна ліра. Осінній лист багряно-золотий. Живі рядки сонетами Шекспіра Звучати ось тут, полонять розум мій.
За словом слово, за рядком рядок І бачить світ народжене у муках. Всю суть моїх зримованих думок Яскравий образ в поетичних звуках. Все те, що тут, моє серцебиття, Всю суть буття, життєву атмосферу Сукупність мрій, глибини, почуття В простих словах на аркуші паперу.
Я вже інакше рухаюсь вперед Сприймаю світ по іншому, без жартів. Чи можу я, коли в мені поет Супроти всіх обмежень та стандартів? Коли мій розум, як вітражне скло, Моя душа, в руках Орфея ліра, Коли на аркуш римами лягло Моє життя, сонетами Шекспіра?
© Олександр Крутій