Весна прийшла знову так само, Як приходила три роки назад. Та тільки мені в цьому світі холодно й самотньо стало, й серце болить немов умира. А знаєте чому??Та тому що Вас немає поряд, Що не пригорнете і не приголубите, як у дитинстві колись. Весна буяє надворі, а в душі - виють заметілі Мамо, вже чотири роки пролетіло. Здавалося б змиритися пора, А я не можу, не вистачає в мене сили І ці слова зриваються з мого недосконалого пера. Пробачте, що пишу , бо сказати вже немає сили про все , що так наболіло Пробачте за те, що мовчала Пробачте за те, що вперта була й на Ваші поради колись не зважала, А тепер мені їх так не вистачає, як і Вас Мені так жаль, що цю весну ми не зустрінемо разом Ви десь там, а я ще тут.... Як жаль , що час той щасливий не повернути Я ж Вам ще стільки всього не сказала Мамо!!!!
