Це наші ролі
Наші сподівання покладені в етюд твого змагання. Самі ми на стемнілому враз полі. Неначе шаленієм на просторі. В «завулках» сцени, вікнах та порталах ми гастролюємо в містах і на вокзалах. Шукаємо у місті «нові люде». Із когось, хто молодший може й буде, Якийсь толковий толк артистка драми. Ось підійдем до рампи, чи до рами. І скажемо: «Візьміть нас ось таких». Відразу ж люди піднімають нас на сміх. І ми уже тенденцію беремо, куди ідем з собою вслід несемо ту «цілу в’язку фраз», що із «коронних». Допоки вже не знудить вас від них. Це наша доля грати добру роль. Не зрікатися від вільних, добрих воль. Тримати «пістолетом» ті хвости, що ледь уже обскубали мости і рейки терпкий їх, незримий звіт. Зустрінемось скажи нам хоч: «Привіт!» Не заздри, бо в артиста важкий шлях. Нам заважає соромливість й страх. Щось попервах сказати в мікрофон. Але у кожного, в житті свій «трон». Це наші ролі, наше в них житя, поволі, зрозумієте пуття. Коли знайдете спокій в почуттях. До нас хоч завітайте. У цих казках!!!
