Я скаржусь, що життя спішить, І кожен день так швидко пролітає. Буває інколи одна прекрасна мить, Триває трішки, а потім зникає.
Щоденно скаржусь, що вже не цікаво, Потрібно щось міняти у житті. А може глянути, яке усе яскраве, І більше часу приділяти доброті.
Можливо треба жити щосекунди, І цінувати все, що з нами йде вперед. Звільнитись від стереотипів й бруду, Узяти свій старий велосипед.
І розігнавшись по холодному асфальту, Чи по бруківці. Й не дивитися назад. Життю радіти, хоч недосконале, І не позбавлене від вкоренілих вад.
Не дивлячись на вік. П’ятнадцять\тридцять років, Не дивлячись на осуд всіх навколо. Гуляти, веселитися. Допоки… Хоча не зупинятися ніколи.
Життя дарує неймовірнії моменти, Не зрахувати все в рядках. Оригіналом треба бути, а не елементом, На повну жити у житті, а не лиш в снах.
Буває інколи одна прекрасна мить, Триває трішки, а потім зникає. Я скаржусь, що життя спішить, І кожен день так швидко пролітає…