Стоїть на хуторі однім старенька хата, Принишкла від своєї самоти Таких хатинок може тут з десяток Й одна дорога щоб туди дійти. Обступлена з усіх сторін полями Стоїть собі,вітає голубів, Перша колиска тут моєї мами, Одна стежина в спомини батьків. В дворі трава зелена і пахнюча Вишневий сад кидає кетяги Червоних вишень соковита юшка Тече губами...Тихо навкруги. Ця тиша аж бриніла у повітрі Коли лежала я в отім саду, Лише акація стара чіпала вишню Щоб грона цвіту потопить в меду. А колосочки жита аж бриніли, Легенький вітер колихав бджолу, Між віями волошки миготіли Й дикий горошок сповивав траву. Бабуся кликала мене до хати їсти, Чорниці заливала молоком, Окраєць хліба був найкращим в світі Бо рідні руки його різали ножем. Думки і думи...Що робити з вами? Вертаєте мене в дитинство ви Вишневий хутір...Дім моєї мами Й бабусі часто бачиться мені.
