Виховую сина
Відкрита всім – кого не позови.
Любити всіх негоже – так пророче,
Шептали тихі всюди голоси.
Вона любила кожен день і ніч,
Беззалишку бідноті роздавала,
Тепло душі і силу білих пліч,
І сльози їхні гіркі випивала.
Душа-бордель вже осторонь стоїть,
Навколо лише тишина та пустка.
Пророчили – негоже всіх любить,
Вкриває білі плечі чорна хустка.
