ЙШЛА ДО БОГА УКРАЇНА... В материнській вишиванці, де вогонь-руїна, йшла до Бога, рано-вранці, Ненька-Україна. Вітер коси розплітає,в небі чорна хмара, стала й в Господа питає: - За що така кара? Синів вбито в чистім полі, могили як рани, знову хотять моїй волі одягти кайдани. Бач, калина зажурилась, бо вдовою стала: - Чи я тобі не молилась? Чи я не благала? Перед ляхом боронила православну віру, святий хрестик не зронила в холоднім Сибіру. Дощем збито в полі жито, нема кому жати: - Скільки мені сльози лити і синів ховати? Ангел Божий мовить з неба: - Скоро день настане, хто меча підняв на тебе, на коліна стане! Свята правда, воля й доля в твоїм домі буде, тільки кату не пробачать ні Бог, а ні люди. Соломія Українець
