Вчитель історії
Летять хати, будинки і мости... Це не дорога - льодяні дракони, Подекуди заносить, їх хребти Посипані піском дрімають в комах...
І білим Рівне стрілки підвело, У захваті мороз, від щастя виснув... Ну здрастуй, місто! І прощай, село, На тижнів зо три у тобі зависну...
І потону в бездонних вітражах Безформенних будівлях, старовинних Соборах, у театрах, у церквах... Хоч трохи нанесу туманів сінних..
Люблю оці мурашники, бо ти, Такий далекий, тут мені найближче! Мені у небі зіркою світи - Телефонуй, як промінь вранці блисне.
Таня Корнійчук.
