Історія нашого знайомства Одного весняного ранку, коли за вікном уся природа вбиралася в розкішну зелень, коли закохані парочки гуляли вулицями Рівного, тримаючись за ручки, лише я самотньо сидів у соцмережі, розчарувавшись у житті. Довго блукав у нетрях всесвітньої павутини, немов у лабіринті безвиході. Бродив по сайтах знайомств, бачив багато красивих дівчат з відвертими аватарками, долучав їх у друзі, переписувався з ними і розумів, що всі вони - не ті… У моїй уяві зринав образ тієї єдиної, моєї ідеальної коханої дівчини… Довге чорне волосся, мила посмішка і щирість, якою сяє її ніжне ангельське обличчя. Вона… Марічка… Привернула мою увагу і зачепила одну з найпотаємніших струн мого серця. Однак, я часто помилявся і розчаровувався у житті. І цього разу боявся здійснити перший крок, проте якесь незрозуміле внутрішнє єство підказало мені план дій. І я їй написав… Здавалося б, банально, однак, на даному етапі це все, що я наважився зробити. Думаю, або пан, або пропав. Зазвичай такі, як вона, ігнорують звичайних, простих хлопців з відкритою душею і люблячим серцем. А ця дівчина виявилась унікальною, особливою… Уже з перших її слів було зрозуміло, що це не якась селючка чи навпаки «світська левиця», а звичайна собі скромна дівчина, яка, як і я, прагне бути щасливою… Я писав їй кожного дня низку повідомлень, вона мені відповідала взаємністю, навіть на деякий час здавалося, що в моєму житті ще не все втрачено і поверталася жага жити, любити, творити. У цих переписках було щось незвичайне, яке заповнювало порожнечу самотності… Коли її не було онлайн, я з нетерпінням чекав свою співрозмовницю, і, як не дивно, вона це відчувала і відразу ж заходила у вк. Здавалося б, про що можна було спілкуватися три місяці у мережі? Однак, теми не вичерпувалися, а цікавість лише розгоралася все більшим і більшим вогнем з маленької іскринки кожного повідомлення. У мене складалося таке враження, ніби я знаю Марію вічність, неначе ми з нею чимось схожі і різні водночас. І зрештою, я зрозумів, що наші стосунки почали розвиватися… Я відчув якусь симпатію до своєї віртуальної співрозмовниці і вирішив, що вона буде моєю дівчиною. Я призначив їй побачення, проте ніколи не вірив у те, що віртуальність може стати реальністю… Вона прийшла, немов з моєї уяви і моїх снів… Красива дівчина Марічка, побачивши яку я зрозумів, що закохався… Я подарував їй розкішний букет троянд і запросив на прогулянку… Ось уже рік ми з нею зустрічаємось, і я за цей час відчув, що моя кохана дівчина – це моя майбутня дружина, матір наших дітей, берегиня сімейного вогнища… Марічка – сенс мого життя, я кохаю її дуже сильно і жити не можу без неї!
