Слухайте, вас іще не дістало? Бо мене вже дістало! Ви центром міста повз театр їхали? Ну, або йшли? Оце все бачили? А тепер скажіть мені: воно вам треба?! І мені не треба. А кому треба? А ми тут до чого?! На яку пам'ять, як висловлюється моя бабуся, самісінький центр міста перетворюється на катакомби?! Та знаю я, що про це вже і писалося, і говорилося мільйон разів! Але я теж хочу сказати! Я ж вам в „Новинах” таких емоцій не видам! Якщо і не виженуть, то вже точно приб'ють. За непрофесіоналізм. І правильно зроблять. А вже нема сили відсторонено і професійно. Це ж ні на яку голову не налазить!
Ну, хай би воно чогось вартувало як архітектура. Але ж ні! Хай би справді для людей щось добре. Теж ні! Бо та половина рівнян, яка ще не торгує, зі своїми зарплатами далі продуктового магазину не ходить. А про тих, що торгують, взагалі окрема мова. Робочі місця їм створюють! Ви бачили ці робочі місця? Ну гаразд, шахтарям ніде подітися, вугілля деінде, ніж під землею, не дістанеш. А чим же ці продавці завинили, що вони місяцями денного світла не бачать?!
Слава великому рівненському пророку Володимирові Короленку за його безсмертних „Дітей підземелля”! Направду, інших творів Короленка я не читала, але тут і одного – якраз. Саме час міським депутатам разом із головою подумати, де в Рівному Короленкові пам'ятник поставити. І щоб не нижчий, ніж Шевченкові на Майдані! Та бурштином обкласти! Бо Шевченко – то визнаний Пророк, але загальнодержавний. А Короленко – наш, рідний, місцевий Пророк. Як на мене, гарне місце – посеред дороги навпроти театру. То нічого, що там проїжджа частина. Все одно наші водії звикли там не їздити, або їхати дуже обережно, притиснувшись до тротуару. Хай так і лишається. Час набувати власних місцевих традицій, колорит уже є. Ось і наші міські обранці твердять: не має Рівне власного історичного обличчя. Значить, пора робити. Щоб у віках нащадки пам'ятали нинішніх будівничих і знали кому дякувати за щастя жити у такому неповторному місті.
То що ж робити? – запитаєте ви. Якби ж я знала! Я б тут зараз не сиділа і по клавіатурі несамовито не клацала. Задавалося мені, що тим, хто на Соборній, 12 зрозуміло, що робити. Виявляється, і їм невтямки. Кажуть, прийшли – а воно вже там було. І засипати наче пізно. То, може, хай так усе і лишається, і не треба голову морочити? Може хай і лишається.
Але ж дістало вже! Чи теж звикну?..
З любов’ю, ваша Світлана
Яке питання сьогодні обговорює кожен бізнесмен? Питання про залучення нових клієнтів: як, де і скільки це буде коштувати. Всім відомо, що залучення нових клієнтів - справа недешева. Один новий клієнт, до речі, забирає в 3-5 разів більше часу і сил, ніж постійний клієнт.
Тому самий актуальний спосіб залучення клієнтів (способ привлечения клиентов) - це збереження старих.
