Це ж, усе таки, наша з вами опозиція в парламенті, одна-єдина, неповторна, іншої там немає. Може, наступного разу, в другому читанні будуть трішки спритнішими. А поки вони оголосили безстрокову акцію протесту з наметами! Мовляв, ми тут трохи облажалися (дуже перепрошую за сленг, але навіть ЦЕ літературніше, ніж хочеться написати), тож тепер ви викручуйтеся, рятуйте ситуацію. Гадаю, ті, кому направду болить мовне питання, цілком обійшлися б і без закликів недолугих нездар - опозиційних нардепів. Бо певна, українці такої зухвалості, як голосування за «язичницький» (як його вже охрестили блогери) законопроект, своїм «слугам», так чи інакше, не подарують. У що це виллється – в пости у соцмережах, в акції протесту, винесення парламентарів на вилах чи відповідне голосування на прийдешніх виборах – питання відкрите. Мушу кілька слів написати про тих, хто «язичницький» законопроект всіляко проштовхує. Хоча до них у мене запитань якраз немає, все зрозуміло давно. Є зловтіха через їхню примітивність, через дурну, нічим необґрунтовану віру в те, що обкрадені, обдурені, обдерті, напівголодні російськомовні жителі сходу і півдня країни раптом забудуть про свої напівзруйновані міста і села, холодні батареї взимку і відсутність води влітку, про мізерні зарплати і пенсії, про обіцяне покращення вже сьогодні. І вже восени масою, натовпом, як завжди, голосуватимуть за рідненьку регіональну партію, котра бореться за їхню рідненьку регіональну мову. На провокацію може бути тільки 2 реакції: просто проігнорувати або дати по морді. На жаль, ігнорувати реальний, написаний і вже одного разу проголосований законопроект, ніяк не випадає. А дати провокаторам по морді, як сьогодні стало видно, просто нікому. Вони не злякалися, не продалися. Просто трохи не зорієнтувалися. І що ти їм зробиш?
