В першу чергу хвилювалась не стільки за те, як відбоксує Володимир, а за його здоров’я. Подейкують, що команда Кличка їхала в Москву з усім своїм, навіть, бутлями води. Але і така система безпеки могла не гарантувати здоров’я спортсмена. Адже, коли мова іде про мільйони доларів і росіян – очікувати можна було будь-чого… Дуже переживала, щоб Володимира не отруїли…
Після цього виникає питання – що це у нас за брати такі, що до них страшно у гості їхати?
Далі - атмосфера у Олімпійському. Уявляю, як не приємно було боксувати Кличку під свист, крики «Фу!» і скандування: «Повєткін»… І це в той момент, коли того Повєткіна швиряли по рингу і били як грушу…. Що можу сказати – пропагандистська машина попрацювала на славу. Про об’єктивність росіяни і не чули. Їм створили героя – Повєткіна, і вони сліпо виріли у це. Дякувати Богу, українці завжди відрізнялися розважливістю і вміли бачити де чорне, а де біле. Принаймні у спорті.
Питання друге: для чого Росії викидати стільки нерентабельних мільйонів і включати пропаганду проти беззаперечного чемпіона світу з боксу – Володимира Кличка? Бо він українець? Ось вам і відповідь – де нам буде краще: у Митному чи Європейському союзі. Та чому це бій захотіли присвятити Дню народженню Путіна??? Це чому Володимир Кличко має виступати для Путіна? Це що за спроба принизити українця?
Цього вечора, я побачила, що за ці 22 роки незалежності ми, українці, пішли далі від росіян. Хай у нас не все добре, нехай ще далеко до справжнього благополуччя. Але ми на цьому шляху. І це дає віру у завтра.
Для порівняння – за спиною українського коментатора сидів брат Повєткіна. Його емоційні коментарі, часто нецензурні, не чути було неможливо. Натомість Віталій Кличко бій брата сприймав значно спокійніше і з власних рук подавав йому воду.
Пишаюсь тим, що українське виховання завжди плекало в нас поняття – родина, підтримка, самовідданість.
Щодо боксу – то Повєткін молодець. Хоча в мене нема сумніву, що на ринг він вийшов накачаний знеболюючим, аби витримати 12 раундів постійних побоїв. Не сумніваюсь, що на наявність у крові допінгу його ніхто і не перевірить. Проте слід віддати належне спортсмену, не здавався до останнього. Нехай Господь дарує йому здоров’я!
А нашому чемпіону лишається побажати піднятися ще вище у світлі своєї слави і подякувати, що він наш, з нами, і за нас!
Будьмо вищими! Поважаймо себе! Не дозволяймо нас принижувати! Так, як цього суботнього вечора це продемонстрував Володимир Кличко!
