Рівне у скорботі. Сьогодні на майдані Незалежності містяни провели в останню путь двох захисників України — 40-річного старшого солдата Віталія Іванова та 58-річного військовослужбовця Василя Гудиму. Обох чоловіків мобілізували до лав Збройних сил у листопаді 2024-го року. Один із них поліг у бою на Дніпропетровщині, серце іншого — зупинилося через тяжку хворобу. Останні спогади рідних, колег та близьких про полеглих земляків збирали наші журналісти.

Головний майдан Рівного знову у квітах та на колінах. Місто прощається із 58-річним Василем Гудимою та 40-річним старшим солдатом Віталієм Івановим. Віталій народився на Хмельниччині, але згодом переїхав до Рівного, де понад усе дбав про добробут своєї родини та виховання двох дітей. У цивільному житті Віталій захоплювався спортом, а у вільний час мав творче хобі — вишивав картини бісером. До мобілізації працював оператором верстатів на підприємстві з виготовлення ритуальної фурнітури.

Був дуже хороший, відповідальний. Ми з ним працювали, він був моїм підлеглим. Знаєте, він ще займався — вишивав дуже красиво. Ну дуже хороша, позитивна людина. Працював оператором на станках, пресував ритуальну атрибутику до того, як пішов служити. Хороший хлопець, нічого поганого не можу сказати зовсім, - розповідає Олена, колега Віталія Іванова.

У листопаді 2024-го року Віталія мобілізували. Уже після першого бойового завдання чоловік отримав поранення, проте після лікування одразу повернувся на передову. За проявлений героїзм воїна нагородили орденом «За мужність» третього ступеня. Рідні та сусіди згадують його як надзвичайно чуйного батька та людину з великим серцем, яка ніколи не проходила повз чужу біду.

Віталік був золота людина. В нього стільки було добра, стільки приємного слова до всіх. Дуже любив своїх діточок — дочечку і синочка. Він старався заробити весь час, ще якусь роботу захватити, щоб копійка була, щоб діти не були голодні. До нас, до сусідів, він нікого не минув, біля кожного спитає, як справи, чи треба допомога. Низький уклін йому за те, що положив своє життя за нас, - згадує Марія, сусідка Віталія Іванова.

Це мій племінник, він з нашого села Більчин. Дуже хороша людина, вихована, чуйний батько. Ну, трудолюбивий, не забував рідних. Так жалко, що йому сорок років — і вже загинув. Ми його чекали, думали, що вернеться, але доля склалася таким чином, - каже Іван Іванов, дядько Віталія Іванова.

Старший солдат Віталій Іванов загинув 8-го березня 2026-го року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Разом із ним на майдані Незалежності рівняни схилили голови і перед пам'яттю Василя Гудими. Уродженець Млинівщини, він понад 10 років працював електромонтажником в українському Криму, в Ялті. Після анексії півострова повернувся до Рівного, а згодом став на захист держави.

Постійні надважкі навантаження підірвали здоров'я військового — 21 червня серце захисника зупинилося. Рідні сестри Василя кажуть: брат до останнього подиху ніколи нікому не скаржився.

Василя Гудиму поховали на Алеї Героїв кладовища «Тинне» в обласному центрі. А Віталія Іванова на Алеї Героїв кладовища «Нове». Вічна слава та шана Героям!

Читайте також: Понад два роки вважався зниклим безвісти: Рівне проведе в останню путь Володимира Цимбалюка