У давні часи у нареченої не було вибору, яку фату вдягнути. У багатьох народів у вбранні нареченої був присутній обов'язковий елемент - хустка, яка оберігала від поганого погляду, порчі та служила оберегом. У часи давньої Греції та Римської імперії весільні традиції та вбрання відрізнялись, але фата була присутня завжди. У Греції нареченим покривали голову жовтою непрозорою тканиною. Жовтий колір у греків вважався кольором радості, сонця та зародження нового життя.
У римлян фата була кольорова, найчастіше червоного кольору, яка символізувала пристрасне кохання. Після весільної церемонії, фату нареченій знімав тільки чоловік, показуючи усім те, що віднині він має повну владу над дівчиною.
Традиція знімати нареченій фату існує у багатьох народів. Всюди вважається, що юна дівчина стає заміжньою жінкою і сама вона не повинна знімати свій вельон. З моменту весілля вона переходить у другу сім'ю, тому десь фату знімає наречений, десь свекруха або свекор. Усе це символізує те, що дівчина повністю підкоряється сім'ї свого чоловіка.
Довжина фати традиційно була п'ят, що теж символізує повну залежність жінки від чоловіка. Пізніше з'явилося безліч варіантів: коротенькі вуалі, багатошарові хмари фати.
Традиційно, вперше наречена відкривала обличчя після офіційної церемонії для поцілунку з нареченим. Обов'язково обличчя має бути відкритим під час вінчання у церкві - "щоб бути відкритою перед Богом".
На Україні один з найбільш древніх та красивих українських весільних обрядів - розплітання нареченої. В кінці свята знімали не фату, а весільний віночок з стрічками і розплітали дівочі коси (звідси і назва обряду)
Існує декілька легенд та вірувань пов'язаних з фатою:
•Вважається, що після весілля наречена повинна зберігати фату усе життя, як оберіг шлюбу. •Не можна користуватися чужою фатою, брати напрокат, так як вона несе в собі велику енергетику. •Ні за яких умов не можна продавати, дарувати і викидати фату. •Фатою можна вкривати колиску з немовлям, щоб не наврочили. До того ж, кажуть, дитина швидко заспокоюється і перестає плакати, якщо її вкрити весільною фатою. •Існує звичай одягати фату матері, якщо у неї був вдалий шлюб.
Зовнішній вигляд весільної фати не змінюється уже декілька століть. Можна обрати певну довжину, форму, матеріал, з якого вона виготовлена, і звичайно, фата обов'язково повинна гармонувати з сукнею та зачіскою нареченої. Сучасна мода пропонує безліч цікавих фасонів цієї важливої деталі весільного гардеробу. Фата може бути короткою, прикріпленою до волосся, або ж дуже довгою, яка плавно переходить в шлейф.
У сучасному світі біла фата є символом невинності, тому вважається, що фату повинна вдягати дівчина, яка вперше виходить заміж. Сучасні наречені вільні у своєму виборі і самі вирішують, одягати фату чи краще прикрасити волосся квітами. Головне, щоб наречена виглядала так, як сама цього хоче, адже на своєму весіллі - вона королева!
