Весна – чудова пора року, коли оживає природа. Через місяць прийде календарна весна. Хоча чарівної сили наблизити тепло ми не маємо, ми можемо внутрішньо підготувати себе і дітей до приходу цієї пори року. Як? За допомогою віршиків.

 

Веселі віршики, які описують усі природні явища весни, зможуть передати її настрій дітям. Вивчіть з дитиною вірш про весну і чекайте на її прихід у всеозброєнні.

 

Перші крапельки весни 
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним.
(Г. Бойко) 

Весняний дощ 
Дощик теплий, дощик синій 
Цілий день співав в долині. 
І під цей весняний спів 
У долині луг зацвів. 
В лузі повно квіточок 
І маленьких діточок. 
(М.Стельмах)

Весна 
У нашому дворі
Стоїть весна така,
Що навіть зацвіла
Мітла сніговика! 
(А. Костецький)

* * *
Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику!
(І. Франко)

Вийди вийди сонечко
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

Весна
Чути перший гуркіт грому,
Лине ластівка додому.
Ручаї туркочуть сині,
Абрикос цвіте в долині.
Перша бджілка вилітає,
Красне сонце прославляє
Сонце тепле, як яєчко
У пташиному гніздечку.
(Г. Вієру)

Жук
Жук літає: «Жу-жу-жу!
Всіх сьогодні розбуджу.
Прокидайтеся від сну
– Зустрічать ідем весну!»
А травиця шепче: «Шу-у!
Я рости спішу, спішу…»
Віти листям шелестять:
- Сонце раді ми вітать!
Все прокинулось давно,
Тільки дощику ждемо,
Хай умиє нам листки
І розчеше пелюстки!
(М. Демидов)

Весняні квіти
Хмара дощиком скотилась,
Землю стала напувать,
І малятам захотілось
В полі квітів назбирать.
Сміючись, веселі діти
Свій таночок завели,
Запашні яскраві квіти
У віночки заплели.
Ой ти, веснонько чудова,
Бавить сонце небокрай.
Пісню слухає діброва
І чарує зелен-гай.
(О. Роговенко)

Весняні дзвони
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
(М. Сингаївський)