Історія села почалася з будівництва замку, який на жаль не зберігся до наших днів. Окрім того визначною подією для місцевості був 1605 рік, коли так звані Межирічі Корецькі отримали магдебурзьке право.
В середині XVII століття Межирічі входило в структуру козацьких об’єднань. А вже в 1774 Великі Межирічі чи то купує Ян Стецький у Францішека Любомирського, чи то виграє в карти у пана Яблонського.
Маєток Стецьких був двоповерховою віллою у стилі класицизму, збудованою за проектом італійця Домініка Мерліні. Окрім того біля палацу був унікальний ботанічний сад із озером.
З часом палацового комплексу стає Ян Юзеф Стецький, якого звинуватили у антиросійській діяльності і відібрали маєток. Тут створили казенне містечко.
Пізніше імператор Олександр ІІ повернув палац Стецьким, який пробув у їх власності до 1939 року. Вже після Другої світової війни тут створили інтернат, а тепер будівлі належать спецшколі - інтернату.
Нині центральний вхід в палац має не такий багатий вигляд як раніше. І лише незвичні для сьогодення числа нагадують про те, що споруді дуже багато років.
Знаючи факт, що Ян Стецький полюбляв проводити у своєму маєтку бали, одразу захотілося побачити залу, де проходили поміщицькі танці. Сюди можна потрапити лише сходами для прислуг. Адже основний вхід через аварійний стан небезпечний.
Якщо вірити нашим "екскурсоводам", розписи і ліпнина лишилася ще з тих часів. Відверто зізнаюся, я була дуже вражена, адже це величезна рідкість зберегти таку красу до наших днів.
Все було б дуже гарно, якби не було так сумно. Дірки в підлозі, тріщини в стінах та повільне занепадання просторих зал в маєтку ніби благають про порятунок. Але на жаль ніхто не поспішає. Одні хочуть врятувати, але через ряд обставин не можуть. А ті хто може, з невідомих причини не робить цього.
Неймовірно красива споруда поруч з якою розташований гарний парк, міг стати чудовим місцем для проведення дозвілля не тільки місцевого населення, а любителів мандрів. Сподіваємося на те, що архітектурну пам'ятку таки встигнуть зберегти для майбутніх нащадків. Зберегти для того, аби в майбутньому не згубити історію минулих століть.
