МИ Є У ТЕЛЕГРАМІ: Мандруємо разом або Rivne1.tv
1.Ужгородський замок: привид боротьби та кохання
Ужгородський замок приховує безліч таємниць. Підземні ходи з’єднують його з іншими закарпатськими палацами, а вночі замком блукає Біла Діва — сумний привид шляхтянки. Переходами Ужгородського замку блукає Біла Діва — привид дівчини з’являється опівночі, щоб зникнути, як тільки почне займатись світанок. Появу Білої Діви пояснюють по-різному. Дехто каже, що то дух нещасної дочки графа Другета. Вона випадково зустріла сусіднього воєводу, який давно мріяв захопити замок. Вони покохали один одного — і молода панянка видала своєму любасу такі замкові таємниці, які знали лише Другети. Коли батько дізнався про зраду, він вбив воєводу, а дочку живцем замурував в одну із замкових стін. По ночах дух дівчини ніби шукає свого коханця.
Ужгородський замок — справжня бойова твердиня, яка бачила чимало битв та облог. Ця сувора споруда має лише два поверхи, її стережуть грізні квадратні вежі, а зверху на туристів похмуро споглядають отвори бійниць.
2.Мукачівський замок "Паланок" Літописи не зберегли точної дати заснування замку “Паланок”. Єдине, що можуть сказати вчені мужі: в XI столітті фортеця вже існувала. Як виникла така чудернацька назва “Паланок”? Паланок — то є дубовий частокіл, яким обнесено рів, що обіймає замкову гору. За частоколом колись жили ковалі, теслярі та інші майстри, котрі працювали у фортеці. Від того частоколу походить і назва замку.
Замок має свою легенду: всередині, на подвір’ї, можна побачити глибоку криницю, яка ніби з’єднана таємними переходами з берегами Латориці. Цю криницю вирито за наказом подільського князя Федора Корятовича, який володів “Паланком” у XIV-XV ст.. Саме Корятович розбудував замок і перетворив його на добре укріплену фортецю. За переказами, робота над криницею йшла не дуже вдало — викопати глибокий колодязь було складно, його стіни постійно руйнувались, а вода все не з’являлась. Коли князь вже впав у відчай, перед ним з’явився чорт — і запропонував допомогу. Але чортова допомога мала свою ціну: мішок золота. Князь і радий був заплатити за криницю, проте казна геть спустіла. Тоді один з помічників Корятовича натякнув: мішок золота — міра неоднозначна, чорт не уточнив, скільки там має бути золота, чи не так? Князь прислухався до поради і вкинув до мішка дві останні золоті монети, вручивши його нечистому. Чорт обурився, але угоду було виконано. У страшному гніві нечистий кинувся до колодязя і щез у ньому зі словами: “Все одного води пити не будете!” З тої пори у криниці чути якісь звуки і шарудіння — то вовтузиться обдурений чорт.
3.Руїни Невицького замку "Поган - діви"
Руїни величного палацу лежать між селами Кам’яниця та Невицьке, а неподалік котить свої хвилі річка Уж. Навіть від автодороги можна помітити сіру стіну та грізні башти Невицького замку. Історія цієї твердині починається у далекому XII ст.
Про величний Невицький замок існує чимало легенд. За однією з версій, у замку жила жорстока графиня Поган-дівка. Інші стверджують, що вона була відьмою і бусурманкою. Погана Діва наказувала селянам підмішувати у вапно для укріплення фортеці яйця й молоко, навіть материнське. Хто її не слухав, того жорстоко карали. Потому графиня змусила людей додавати у вапно власну кров. Жителі цього не стерпіли і поскаржилися королю Матяшу. Той покликав її на суд, але вона не з’явилася. Тоді король послав до неї військо, та марно: твердиня була неприступною. Відтак Матяш схитрував – з поміччю коваля зібрав худобу, вдягнув тваринам на шиї дзвоники, а воякам наказав галасувати. Поган-дівка подумала, що замок штурмували, і втекла. Але графиню впіймав король Матяш і відрубав їй голову. Відтоді й гуляє у замку примара Діви. За іншою легендою, назву Невицького замку пов’язують з тим, що він мав захищати місцевих “невіст” — молодих дівчат. Нагадаємо, що за укріпленнями фортеці дійсно ховались мешканці околиць.Третя легенда не без романтики, але романтики моторошної. Оповідають, ніби володар Невицького замку відбив наречену у мукачівського герцога. Той розлютився і погрожував помстою. Відчуваючи провину та боячись помсти колишнього суперника, володар замку пообіцяв: як матимуть з дружиною доньку — віддадуть її за герцога, щойно дівчині виповниться 16 років. І дійсно: народилась дочка. Проте коли дівчина дізналась, яку долю для неї обрали батьки — кинулась з замкової вежі. Навіть природа постала проти неприродного шлюбу: в мить гибелі дівчини блискавка влучила у башту замку, зруйнувавши її.
4.Замок "Сент-Міклош" або фортеця кохання
Старовинна фортеця “Сент-Міклош” була свідком однієї з найдраматичніших історій кохання в Європі. Сьогодні у її стінах не тільки проводять екскурсії, але й правлять шлюбні церемонії. Історія замку починається із XIV століття та магната Переньї, який, власне, і заклав кам’яні стіни. Він мав на меті збудувати невелике укріплення для охорони дороги. Господарів у Чинадієвському замку було багато. Але найцікавішою постаттю серед них була Ілона Зріні. Політична діячка, відома, як хоробра захисниця замку Паланок, єдина у світі жінка за всю історію людства, нагороджена грамотою атнаме.Така нагорода видавалась турецьким султаном лише чоловікам за мужність. «Ця жінка послана Аллахом тим невірним псам, щоб показати, як треба воювати і захищати» — сказав султан, який нагородив Зріні. Чинадієвський замок увійшов в історію також як місце романтичних зустрічей Ілони з молодим графом. Просторе приміщення із великими вікнами на другому поверсі замку — спальня Ілони Зріні. Її називають гордістю і радістю всього Чинадієвського замку. Саме тут проходили найпрекрасніші і незабутні моменти в історії кохання Ілони Зріні (на той час вже вдови) та вождем каруців Імре Текелі. Справжнє ім’я Ілони Зріні — Хелена Зрінська. Вона була надзвичайно красивою. У ті часи про графиню писали: «шкіра її обличчя – як пелюстки троянд…». Ілона Зріні знала багато іноземних мов і чудово розбиралась у фортифікації. Крім того, вона була дуже багатою. Та нещасливою у першому шлюбі. І, ставши вдовою, віддала своє серце лідерові повстанців, молодшому від неї на 13 років. Вся Західна Європа, затамувавши подих, стежила за тим, що відбувалося отут, на другому поверсі замку. За те, що Ілона обрала між владою і коханням друге, була жорстоко покарана. Роман із повстанцем привів її до в’язниці. Вона була пострижена у монахиню. І пізніше, вже у засланні, зустрічається зі своїм коханим. До смерті вони житимуть разом, але далеко від рідної землі.
5.Замок Берегвар або «Астрономічний» палац графів Шенборнів
Колись романтичній палац слугував резиденцією та мисливським будинком для шляхетної родини графів Шенборнів. На санаторій він перетворися лише 1946 року, коли у цих краях не лишилось і натяку на аристократів. Казковий вигляд споруди — данина модному наприкінці XIX ст. стилю під назвою “неоромантизм”. Архітектори ніби дійсно прагнули відтворити в реальності казкові палаци, поєднуючи елементи готичної та романської архітектури. Будівля замку Берегвар має своєрідну родзинку: її побудовано за астрономічнім принципом. Це означає, що кожний елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, але й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року. Димоходів у палаці — 52, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів.
З полюванням пов’язана одна з палацових легенд, що їх можна почути у цих краях. Подейкують, ніби один з графів був страшним ревнивцем. Він постійно слідкував, чи не зраджує йому дружина. Через це граф навіть не міг зосередитися на полюванні й постійно вертався до своєї резиденції з пустими руками. Одного разу він зустрів у лісі місцеву ворожку, яка запропонувала спосіб перевірити, чи вірна йому дружина. Ворожка запропонувала своєрідну ордалію, “суд Божий”. Якщо графиня неушкодженою спуститься з Соколових скель — вона вірна і завжди була вірною. Соколові скелі — крута кам’яна стіна навпроти палацу, але графиня легко спустилась з майже вертикальної скелі, довівши свою чесноту. Проте, опинившись внизу, вона одразу ж покинула графа — через те, що він так легко погодився піддати її життя ризику. Переповідають, ніби після смерті графині у палаці почав з’являтися її привид — примара жінки у чорному вбранні.
Чимала кількість замків зберегла до наших днів лише стіни, але вони до цих пір дихають історією і своєї містичністю. Можливо вона і не заслуговують такої уваги, як вище згадані замки, але про них все ж таки варто знати.
6.Руїни Хустського замку або володіння графа Дракули на Закарпатті
Хустський замок на Закарпатті був збудований на межі XI – XII ст. галицько-волинськими князями на горі вулканічного походження. Згодом Хустський замок був спалений блискавкою, яка влучила у пороховий склад. Минуле замку пов’язують з самим графом Дракулою. За хустськими легендами це зовсім не вампір, а лицар, спотворений шрамами в боях та прозваний Драго (з румунської «біс»). Він, розбагатівши на військових здобутках, викупив Хустський замок, а за іншими версіями – його нащадком був трансільванський граф Дракула. Також розповідають, що замок стоїть на кістках загиблих будівничих. Щодо привидів, то їх родовід в Хустському замку ведеться від часів монгольського завоювання Батия. Один з його воєвод випадково вбив власного сина. А його сестра заподіяла з горя і собі смерть, відтоді її примара й бродить замком.
7.Єдиний замок тамплієрів в Україні - Середнянський замок
Його історія пов’язана з тамплієрами, Святим Граалем, родами Другетів та Ракоці. Нині від замку лишились руїни, час їх не пошкодував… Колись його стіна мали товщину до двох метрів, а величезні підземелля тепер завалені землею. Хто зна, які таємниці вони приховали? Місцеві жителі розповідають, що бачили тут барельєфи з Ісусом та головою Медузи Горгони. Історики вважають, що Середнянський замок був збудований тамплієрами, які войовниче захищали католицьку віру та підозрювались у стосунках з дияволом. Згодом їх почали катувати та страчувати, тож можливо і в Середнянському замку покояться приховані ними скарби. Так, дехто вірить, що в Середнянському замку знаходився Святий Грааль – чаша, зроблена з корони Люцифера, та в яку збирали кров розіп’ятого Христа. Ще одна цікава історія про Іштвана Добо – полководця, засудженого на довічне заслання. Після смерті його тіло поховали в Добруську, а серце – окремо – в Середнянському замку.
8. Руїни Виноградівського замоку Канків
Біля підніжжя Чорної Гори у Виноградові розташовані руїни одного з середньовічних закарпатських замків. Перші спогади про Виноградівський замок датуються ще 903 роком.
Після вбитого повсталим народом рицаря-розбійника Канкова, іменем якого люди назвали замок, господарем його став рід баронів Перені. У барона була молоденька дочка-красуня. Юна баронеса часто відвідувала монастир, ходила до храму, слухала казання монахів, розповіді про святих, сповідалася. Віддавала свій час дівчина і добродійству. Увесь народ любив її за те, що вона не була зарозумілою, а щирою, цнотливою і вродливою. Особливо дівчину любив один дідок-жебрак за її простоту, добрі наміри, щедрість. І ось одного разу молоденька баронеса зникла. Під вечір вона не повернулася додому, марно її розшукували. У великому горі її батько обіцяв щедру нагороду тому, хто натрапить на слід дівчини. Проте все було надаремно. Минали дні, місяці, роки, а про юну баронесу не було ні найменшої вісточки. Особливо вболівав за нею отой дідок-жебрак, який щоразу, повернувшись з мандрів, знову й знову розпитував людей, чи не чути чогось про дівчину. Одного разу цей дідусь-прочанин зайшов до монастирської церкви і від утоми там заснув на лавиці. Вночі дід прокинувся й побачив себе в церкві, але вийти не міг, бо двері були замкнені ззовні. В церкві стояла тиша, і прочанин нараз почув звідкись, наче з підземелля, придушений плач. Дід знайшов у церкві підземелля і спустився туди, то побачив дівчину, яка жалібно плакала і тужила. Старий відразу впізнав зниклу баронську дочку і почав її умовляти, щоб вона йшла з ним, і він відведе її до батька. Але дівчина безтямними, божевільними очима дивилася на нього й не рухалася з місця, ридаючи й жалібно нарікаючи. Дід завів барона до підземелля, і там він побачив свою дочку, яка збожеволіла і не впізнала свого рідного батька. До неї відразу були викликані найкращі лікарі, але вилікувати її вони не змогли. Нещасна швидко померла. Розгніваний нечуваним злочином, барон вигнав монахів і наказав монастирський храм разом із замком, осідком монахів, зруйнувати. І від того часу на тому місці лежать руїни. І коли в зруйнованих мурах у нічній тиші виє вітер, здається, що то плаче й тужить нещасна дівчина.
9. Залишки Королівського замоку Наляб
Перша загадка про замок зявилась в угорських хроніках в 1279 році. Саме в цьому замку було переписане Королівське Євангеліє, ченцем Станіславом Граматиком, у 1401 році. Існує легенда про войовниче лицаря Нялаб, який намагався силою взяти в дружини дочка Бережського жупана Андрія Добоша красуню Ілку. Наздоженуть улюбленим Ілкі лицарем Валентином, Нялаб вбив вкрадену їм наречену на очах нареченого і сам кинувся в річку Вєрку.
10. Квасівський замок - руїни лицарського замку в Україні
Фортеця була зведена з метою контролю сухопутного ,,соляного” шляху і виходу із Боржавської долини. В ХVI ст. власник замку Павло Мотузнаї неодноразово грабував місцевих селян і феодалів. Через це, угорський дворянський сейм у 1565 р. постановив зруйнувати замок, а майно власника конфіскувати на користь держави. Взимку австрійські війська оточили замок і розпочали штурм, та виявилось, що власник фортеці разом зі своїм військом втік заздалегідь. Замок був пограбований та підпалений, після цього більше не відновлювалася.
11. "Чорний замок"або Бронецький замок
Колись фортеця мала іншу назву - «Чорний замок». Походження замку пов`язували з кривавим лицарем на ім`я Бринда. Навіть сьогодні місцеві жителі стверджують, що в ньому проживають моторошні привиди. Зруйнувати замок допомогли самі люди, які зраділи втечі жахливого розбійника. Бронецкий замок вважається найбільш важкодоступним з усіх замків і фортець, які коли-небудь існували на українській території. Незважаючи на свій нинішній стан, замок, як і колись, привертає увагу туристів. Дорога до замку важка, кам`яниста і досить крута.
