У білорусів це «лістопад», поляків та чехів — «лістопат», у сербохорватів — «студепи». Такі наклички, здається, не потребують особливого пояснення. Під цю пору з дерев опадає останнє листя; ліс стає незатишний, природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок.
Одначе листопад на Україні не завжди збігається з періодом падолисту. Скорше така назва пасувала б жовтню. Зрештою, так воно й було у давнину. Ще за Київської Русі останній місяць осені називався «груднем», а сучасний грудень — «студнем».
Чому ж тоді нинішній місяцелік в Україні прибрав цю не зовсім точну назву? Справа в тому, що за основу сучасного календаря було взято західноукраїнський поділ часу. А саме там завершальний місяць осені зберіг нинішню накличку. В Галичині тоді відчувався значний вплив західних слов'ян, у яких осінній цикл не зовсім збігається з нашим.
Досить цікавими, як на наш погляд, є регіональні назви листопада - «напівзимник», «ворота зими», «грудкотрус», «листопадень», «падолист»; останні два значення знову ж таки стосуються західноукраїнських говорів, але вони у давнину означали закінчену дію, себто «листя, котре вже опало» .
На українському Поліссі довгий час зберігалося ще одна назва листопада -"братчини". Для сучасників слово це майже незнане. Хоч раніше воно віддзеркалювало глибокий зміст. Саме так називали гуртівні обрядодійства, що їх влаштовували в кінці осені.
...Листопад, падолист, напівзимник. Це місяць, для якого в знадобі і віз, і сани. Тільки ось для коней це чи не найтяжча пора року. Тим і кажуть: на Симеона-Юди боїться кінь груди». З цим днем, який припадає на передостаннє число місяця, і пов'язують прихід зими, бо листопад — вересню онук, жовтню син, - а зимі рідний брат!
