За допомогою цієї процедури на поверхню емалі наносяться спеціальна речовина, завдяки чому вона насичується іонами фтору, а процес руйнування зубів призупиняється.
Вперше проводити фторування можна в 1,5-2 роки. Важливо визначити, з якою метою ви хочете це зробити. Дана процедура підійде дитині з високою чутливістю зубів або на початковій стадії карієсу. Також фторування може проводитися, якщо в питній воді вміст фтору менше норми.
Що відбувається, якщо на поверхні зуба вже є порожнини темного кольору? Якщо запломбувати дентильнні канальці, в яких розмножуються бактерії, вони отримають ідеальні умови для свого існування. Карієс буде успішно розвиватися, а батьки будуть впевнені, що все в порядку, але ж це зовсім не так. Тому використання фторування зубів як спосіб боротьби із карієсом не допускається, тут допоможе тільки повноцінне лікування.
Дітям рекомендується проводити процедуру в період зміни зубів. Коли зуб тільки прорізується, він володіє «ніжною» емаллю, в якій міститься недостатня кількість необхідних мінералів.
Насичення ними зубної поверхні займає близько 2 років. Так як в цей час зуб чутливий до будь-якого впливу і може легко постраждати від карієсу, йому необхідна додаткова підтримка.
Також небезпека карієсу у дітей виникає в підлітковому віці. Відбувається це через активний ріст, гормональні зміни, в цей час підвищується в'язкість слини, що негативно позначається на стані емалі. Ще одним показанням до фторування зубів є захист емалі до і після установки брекет-системи.
Протипоказанням до проведення фторування зубів є флюороз. Він розвивається, коли в процесі формування зубів підвищений вміст фтору руйнує амелобласти, що призводить до гіпоплазії емалі.
У домашніх умовах можна використовувати фторовмісні пасти, гелі, ополіскувачі. Якщо в організм не потрапляє достатня кількість фтору, то можна приймати таблетки. Найбільший ефект дасть прийом таблеток фториду натрію в період дозрівання зубних тканин, тобто починаючи з 2 - річну віку. Але перед вживанням подібних препаратів обов’язково треба проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати їх «про всяк випадок»!
