На помилках вчаться ... Отже, що ж робити в ситуації, якщо вашого малюка ображають? По-перше, не треба кидатися в крайнощі. Ви повинні розуміти, що конфлікт - це основна ознака невпевненості малюка в собі. А виникає вона зазвичай через відсутність необхідного життєвого досвіду.
Вченими доведено, що у дітей, які самостійно вирішують свої проблемні стосунки, різко підвищується рівень самооцінки. В майбутньому їм це дуже знадобиться.
Але кидати малюка напризволяще теж не потрібно. Проаналізуйте ситуацію, що склалася, розберіться, де чия вина і дайте малюкові корисну пораду. Не варто батькам одразу бігти в дитячий садок або школу, щоб поскаржитися на кривдників дитини вихователям або вчителям. Це лише підірве його авторитет й ускладнить становище вашого малюка серед однолітків. Кривдники, швидше за все при цьому, придумають для дитини нову помсту.
У тому випадку, якщо відбувся дуже серйозний конфлікт, наприклад, ваша дитина побила інших дітей, то справитися з його наслідками буде складно як дитині, так і батькам. Тут буде необхідна допомога фахівців - педагогів і психологів.
Поведінка дорослих у дитячому конфлікті Незалежно від того, який метод вирішення дитячого конфлікту ви збираєтеся використовувати, необхідно пам'ятати основні моменти:
1. Не завжди потрібно втручатися в дитячу сварку. Дитина може навчитися залагоджувати конфліктні ситуації, лише беручи безпосередню участь в них. Дозвольте дитині отримати життєво важливий досвід!
Звичайно, бувають такі ситуації, коли не втрутитися просто не можна, коли бездіяльність дорослих загрожує одному з дітей або всім учасникам конфлікту реальними травмами (емоційними чи фізичними). Варто негайно зупинити сварку, якщо один з її учасників значно сильніший фізично, а сам конфлікт знаходиться на грані переходу в бійку. Але при цьому, не потрібно розтягувати дітей по кутах, потрібно показати їм, що вирішувати проблеми можна і словами. Спробуйте разом з дітьми "проговорити" проблему, знайти компромісне рішення. Так само слід вчинити, якщо в конфлікті беруть участь двоє дітей, один з яких завжди знаходиться в ролі переможеного, тому змушений поступатися більш сильному противнику. Якщо вчасно не втрутитися в такий конфлікт, то вічно програє дитина виросте невпевненою у своїх силах та правах. Або навпаки, невиправдано агресивною.
2. Втручаючись у дитячий конфлікт, ні в якому разі не можна приймати позицію одного з дітей, навіть якщо ви на 100% впевнені, хто з них правий, а хто - ні. Адже кожен з дітей вважає правим саме СЕБЕ, в тому числі і винуватець сварки. Він сприйме ваше втручання як величезну несправедливість, припинить сварку і постарається "закінчити почате" пізніше, вже без вас. Надалі він просто буде намагатися вирішувати конфлікти без присутності дорослих.
Спробуйте разом з дітьми відшукати справжні причини конфлікту, а також внесок кожного з дітей в його розвиток.
3. Намагаючись врегулювати дитячий конфлікт не намагайтеся приміряти на себе суддівську мантію, визначаючи правих-винуватих і призначаючи покарання. Постарайтеся донести до дітей головну думку: хто б не затіяв сварку, за подальший розвиток подій відповідають УСІ її учасники! Спробуйте допомогти дітям знайти вихід з важкої ситуації, який влаштує кожного. Особливу увагу приділіть не питанню "хто винен?", а питанню "що робити?". Спробуйте ненадовго переключити увагу дітей на щось цікаве, веселе. Звичайно, від цього вони не забудуть про конфлікт, але після такої емоційної розрядки він здасться їм не таким вже й серйозним. І їм буде простіше знайти спільну мову.
4. Під час обговорення не слід переходити на особистості. Це стосується як дорослого, так і дітей. Слідкуйте, щоб під час пояснення дітей, розмова йшла про дії і слова противника, а не про його недоліки.
5. Якщо ви зважилися втрутитися в конфлікт, що виник між дітьми, докладіть всіх можливих зусиль, щоб розмовляти з дітьми з позицій позитиву. Наприклад, поясніть їм, що друзі повинні прощати одне одного, що краще разом весело гратись, аніж сваритись, а то й перестати дружити і т.д.
