Висловитись на цю тему спонукали дві різні, але, як виявилось, пов’язані між собою теми. Голлівудський блокбастер «2012» та майбутні вибори Президента і депутатів місцевих рад. Для тих хто не бачив фільм коротко розкажу сюжет.
2012 рік. На землі в наслідок дії сонця починається подоба апокаліпсису. Все нищать землетруси та вибухи в лічені дні. Те що не зруйнували до того змивають всесвітні цунамі. Ясне діло, що коварні політикани знали про це заздалегідь. І дурячи весь світ, почали будувати ковчеги. Ясне діло, квитки туди продавали по мільярду євро з людини. Цікаво, що до моменту Х всі товстосуми не встигли погрузиться і бігли з клунками в слід ковчегу, давлячись і штовхаючись.
А тепер спроектуємо на наші реалії. 2010. Масштаби і ковчег поменше. Тай апокаліпсис не смертельний. Поки що це не фільм-катастрофа, але на добротний «Дім 2» потягне. Всі ж слуги народу знають, хто якої орієнтації, хто з ким що хоче зробити. І всі це активно обговорюють.
На повстці дня катастрофа. Хто перший рятується – слуги народу. Уявили депутатів, чиновників усіх в золотах, карманах з грішми… Як вони намагаються врятуватись від невідворотної кари. Такий собі забіг відгодованих телепузиків і медведиків гаммі. Який драматизм, яка експресія! Я б хотів на таке подивиться в реальності. Закладаюсь, щоб і ви від такого видовища не відмовились.
Зітхаєте? – Рано! Це реально, звичайно ж, якщо не вдаватися в драматизм. Ми це вже бачимо з сповільненій зйомці. І настане година Х для одних - після виборів взимку, інші -дотягнуть до травня.
Скільки людей заскочило в ці ковчеги з зеленим франкліновським білетом? Бог його знає. Безтурботно проплавали чотири роки. А тепер як в старому анекдоті про студента, чорта і мішок цвяхів - сесія. Дехто самотужки зламав власних корабель, когось безцеремонно викинули за борт власні колеги. Словом усім хочеться залізти на нові ковчеги.
Я не буду закликати вас проявити громадянську позицію і бла, бла, бла… Без мене закликантів вистачає, та й не вірю, що така «лабуда» швидко щось змінить. Лише пропоную висунути голову з того передвиборчого словесного потоку лайна, який ллється звідусіль і подивиться на слуг народу зі сторони. Як кажуть в англійській армії – «не можете нічого, змінити - розслабтесь і отримуйте задоволення».
Посміємось з них разом, потім поплачемо, потім подумаємо і допремо нарешті - хто чого вартий. Кого варто рятувати на тому ковчегу. Бо виявляється минулого разу водії ковчегів наобілечували таких товаришів, яких самі потім з задоволення за борт зливали. Або ж ті просто розпилювали надвоє корабель.
Скільки таких пасажирів зараз шукає партію, якій можна «впасти на хвіст»… А стане ще більше після президентських виборів. І чхати вони, вибачте, хотіли на вас. Адже порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.
А ми не тонемо, нам уже нікуди спускатися. Так що сидимо і чекаємо, коли ж спливе те, що не тоне.