Час жовтого листя. В народі цей місяць мав назву грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Називали його і весільником, бо, завершивши збирання осіннього врожаю, люди справляли весілля. У стародавніх римлян «октябрь» був восьмим місяцем октем, що значить вісім.

Як стверджують джерела назва місяця «жовтень» походить ще за часів Київської Русі. Поруч з жовтнем уживалося слово «паздерник», тобто костриця. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, а потім їх м'яли на терницях, щоб очистити волокно від костриці. Цей процес і досі в глибинках Польщі називають «паздерництвом». А білоруси йменують жовтень «кастрічником».

Одначе, найточнішою можна вважати народну назву жовтня – «весільник». У давнину починаючи з Покрови, 14 жовтня, розпочиналася пора сватання та весілля А тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». Отож, жовтень був багатий на весілля.

У жовтні в селах уже не було польових робіт. Звідси й народні приказки: «Як прийшли жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова», або «Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова». З Покрови починали справляти вечорниці, котрі тривали до Великодня, і гуляли весілля, які тривали до пилипівських заговин.

У жовтні вже готувалися до зими. В народі казали: «Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем».

Селяни уважно стежили за погодою у жовтні, пам’ятаючи народні прикмети.

Грім у жовтні — на малосніжну, м'яку й нетривалу зиму.

Якщо швидко опадає листя – чекай суворої зими.

Гримне випадковий грім – довго не побачиш снігу.

Від першого снігу до санного сліду – пробіжить шість тижнів.

Сніг випав і залишився на деревах – отже, залишиться і на землі.

Сніг рано ляже – весна швидше слово скаже.

Тепла осінь – довга зима.

З’явилися комарі у жовтні – чекай теплу зиму.

Лист осини на землі лежить вгору «долонею» - зима буде холодною, до землі «долонею» - теплою.

Кілька днів поспіль на небі білі хмаринки – до морозів, темні хмаринки – до дощу.

Хмари «пливуть» проти вітру – чекай опадів.

Синиця пищить – зиму віщує.

Якою б сльотавою не була осінь, після Покрови буде хоч кілька погожих теплих днів.

Якщо до середини жовтня не осипалося з беріз листя — сніг ляже пізно.

Якщо вдень випав перший сніг, він швидко розтане, а як уночі — лежатиме довше.

Скільки б не випало снігу, але якщо на вишнях залишилося листя, то неодмінно наступить відлига.

Перед сильним вітром горобці метушаться, перелітаючи зграй¬ками з місця на місце.

Сова кричить — до холоду.

Дикі гуси на відльоті — кінець бабиному літу.

Ворони вмостилися на нижніх гілках дерев — бути негоді й вітру.

Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір'я — чекай різкого похолодання.

Лушпиння на цибулі тонке — зима буде теплою, а грубе та з багатьма "лусочками" — холодною.

Якщо восени сіренький ранок — чекай ясного дня.

Якщо вранці туман піднімається, утворюючи хмари, — перед дощем, а як припадає до землі — на сонячний день.

Чорна бузина й калина достигли не по порі — чекай холодної й лютої зими.

Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.

Зайці рано нагуляли жиру — на холодну й сніжну зиму.

Пізній гриб — пізній сніг.

Білий вогонь у печі — на відлигу, червоний — на мороз.