Отже, на думку філологів, назва початкового місяця осені безпосередньо пов'язана з буйним цвітінням вересу. Це ж спостерігаємо і в інших слов'янських народів: у білорусів — «верасєнь», поляків — «вжесєнь»; в перекладі з литовської мови вересень означає «місяць вересу», в латиській — «місяць цвітіння вересу». Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно — на початку нинішнього (ХХ ст. – прим. ред.) століття. До цього в кожному регіоні були свої «домашні» наклички. В давньоруській мові зустрічаємо «офіційну» назву «руєн», а по-народному — «ревун». Подібні терміни і дотепер збереглися в сербів («руян») та чехів «рієн» (щоправда, останній стосується жовтня).
Паралельно з «руєном» уживалася й інша назва — «зарев». Ті й ті наклички, за твердженням мовознавців, походять од жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя) та «руєнієм» оленів і лосів, котрі влаштовували шлюбні герці.
Книжна мова періоду Київської Русі фіксує також назву «варєснець». Дехто вважає, що його походження пов'язане з першими заморозками, які характерні для вересня. Одначе це твердження малоймовірне. Вочевидь у даному випадку мова йде також про верес. На західноукраїнських землях відомі назви «маїк» (починають «маятися», тобто зеленіти ранні сходи озимини) і «сівень» — пора масового висівання збіжжя.
Назву вересня — «бабське (бабине) літо» — мені пощастило зафіксувати в розмовній мові на північно-західному Поліссі. (Пов’язана вона з роботою, котру жінки закінчували на полях і городах – прим. ред.) Ще одна назва вересня — «покрійний». Вона походить од свята Покрови, котре випадає на 1 жовтня за старим стилем. Під цю пору земля вже покривається листям. Адже з вересня, як мовиться в прислів'ї, листя на дереві не тримається. Проте переважна більшість європейських мов послуговуються латинською назвою «септембр», що означає «сьомий».
У Давньому Римі він і справді був сьомим. Адже річне літочислення починалося з березня. Прийнявши новий, так званий григоріанський календар, в якому новоріччя було перенесене на січень, місяценазву залишили старою, себто юліанською.
Народні прикмети
Вересень теплий і сухий – зима буде пізньою.
Грім віщує теплу осінь.
Мало лушпиння на цибулі і воно тонке – зима буде м’якою, товсте і багато – суворою, а коли жолудів чимало – то й лютою.
Вранішній дощ – як жіночі сльозі: довго не триває.
При заході сонця хмариться з півночі – на вітер, захід золотавий, жовтий або оранжевий – на гарну погоду, зорі вночі ясні – на погожу днину, тьмяні – на дощ, а коли перед світанком миготять – на переміну погоди.
З початком осені кури починають линяти – на теплу зиму.
Листя на березі жовкне з верхівки – на ранню весну, знизу – на пізню.
Журавлі відлітають у вересні – на теплу зиму.
Вересень верещить, що вже осінь, а має одну, та й то гірку ягоду – горобину.
Вересень слухає погоду січня, а якщо студений – то ситий.
Цієї пори одна ложка води робить дві ложки болота.
Чим тепліший і сухіший вересень – тим пізніше прийде зима.
Якщо луки засновано павутинням, гуси гуляють вкупі, шпаки довго не відлітають, то осінь буде тривалою і погожою.
Павутиння стелиться по рослинах – на тепло.
Мокре літо і тепла осінь – на тривалу зиму.
Якщо захід жовтий, золотавий або рожевий – на гарну погоду.
Птахи співають у негоду – на погожий день.
Журавлі восени летять високо – осінь буде тривалою.
Чим вищі восени мурашники, тим суворішою буде зима.
Горобина вродила рясно – осінь буде дощовою.
Якщо перший день бабиного літа видався погожим, то й осінь буде теплою.
Чим сильніший вітер, тим менша ймовірність місцевих приморозків.
Туман вранці піднімається, утворюючи хмари, - на дощ, падає на землю – буде суха днина.
Дим падає на землю – на сиру погоду.
Лебеді відлітають у вирій пізно – чекай тривалої теплої осені.
У вересні листя на вербі пожовкло – чекай ранніх приморозків.
Якщо у вересні масово опадає листя з багатьох видів дерев – буде довга і холодна зима.
Дощовий вересень – на врожай наступного року.
Бузина чорна і калина достигли не по порі – чекай холодної і лютої зими.
Буряки і морква мають мало сухої гички – чекай великих дощів.
Голос роздається далеко в полі – буде дощ.
Горобина защедрила рясно і завчасно почервоніла – на сувору і сніжну зиму.
Горобини багато – буде сира осінь; мало – осінь буде суха.
Дні літні іноді проглядають і у вересні.
Жолудів у вересні на дубі багато – до суворої зими.
Звуки вдень приглушені, чуткість погіршилась – погода збережеться добра.
Іній чи роса не випадають – на погану погоду.
Лебеді полетіли на південь рано – зима буде холодна.
Листя жовтіє з вершини – прийде рання весна, знизу – пізня.
