Залишитися безхатченками можуть мешканці освітянського гуртожитку у місті Радивилові. Вже двадцять років вони живуть там без газу, води та опалення. Але й на це приміщення, у якому люди прописані та мають ордери, підозрюють, хтось кинув оком. А все тому, що об’єкт не перебуває на балансі ні міста Радивилова, ні районної ради. Представники останньої активно зайнялись питанням виготовлення технічного паспорту на будівлю. Але вимірювати свої займані площі люди, не безпідставно, забороняють. Бо після цього впевнені - їх викинуть просто неба.

Вчителька-пенсіонерка Ганна показує свої хороми в 16 квадратів. В одному кутку і кухня і пральня і ванна і їдальня.

Колись репресований за батька-бандерівця Микола Краснопольський вернувся з Росії доживати віку, але спокою й тут не має. Приписати старенького у дочки чиновники відмовились.

Нині ж чиновники взагалі не визнають жодну із приписок у будинку Паркова 3 а в Радивилові. Бо то, ніби вже сусіднє село Опарипси, і будинок №198. Кіпа документів - архівні довідки, акти на житло, відмітки у паспортах, відповіді сільради і прокуратури, а головне рішення суду, свідчать протилежне.

Справа в тому, що об'єкт не перебуває ні на балансі міської чи районної ради. Отож, протягом 20-ти років приватизувати житло освітянам не дають. Увесь цей час вони живуть без газу води та опалення. А нещодавно райрада ініціювала виготовлення технічного паспорту на будівлю, не маючи прав на те, кажуть люди. Мовляв, з їхнього гуртожитку вже мають намір зробити пансіонат і зацікавлені в тому особи мають потрібні важелі впливу.

Та попри нічийність будинку оголошення на дверях під'їзду чомусь повісила райрада. Мешканців гуртожитку поставили перед фактом - мають бути на займаних площах, бо їх прийдуть обміряти.

Спробу виміряти площі мешканців цього гуртожитку, як і анонсували - зробили напередодні. Не маючи ні звернення людей ні рішенні суду представник БТІ, дільничний та заступниця голови райради завітали до освітян.

Після прохання пред'явити документи, які б дозволяли їм проводити обміри житла делегація відправляється назад. Мовляв, не за цим сюди прийшли. І як виявляється в ході дискусії - не за адресою.

І поки вщухають емоції пенсіонерка з багаторічним вчительським стажем Ганна Чалик точно знає, що робитиме, якщо завтра лишиться без цієї кімнати-комірчини.

До слова, ці люди стоять на черзі на жило у міськраді, вже понад 20 років. Можливо, влада пришвидшить процес виділення житла цим людям, від яких поки відмовляється. Перший місцевий не залишить без уваги цю тему надалі, а свій сюжет вважає прямим зверненням у контролюючі органи. Якщо закони моралі там не діють, то ще є основний закон - конституція.