Шовковиця – південне дерево з розкидистою кроною. За різними класифікаціями налічується від двох – трьох до 120 видів шовковиці. У природних умовах дерево росте в Японії, Індії, Китаї. Шовковиця з найдавніших часів відома як цінна плодова і лікарська рослина. Листя шовковичного дерева використовувалося у шовкопрядному виробництві, в якості харчування для шовкопрядів, виробників найтонших ниток натурального шовку.

В даний час ця рослина знову викликала великий інтерес у любителів садівництва і ландшафтних дизайнерів. Виведено велику кількість різновидів, що відрізняються будовою крони, величиною ягід і забарвленням плодів.

Шовковиця, незважаючи на своє південне походження, має досить великий ареал вирощування. Деякі екземпляри добре ростуть і плодоносять в Україні.

Основними культивованими видами вважаються шовковиця біла і чорна. Назви зумовлені не кольором ягід, як зазвичай вважається, а забарвленням кори дерева. Шовковиця біла (залежно від сорту) вирощується для годівлі гусениць шовкопряда і як плодова рослина, чорна вирощується насамперед заради плодів.

Вирощування шовковиці

Шовковиця, незалежно від виду, для гарного росту і плодоношення вимагає родючого ґрунту, без близького залягання ґрунтових вод. Проте вона добре переносить різні умови вирощування: засолення, посуху, навіть близькість промислових підприємств.

При посадці потрібно враховувати для чого рослина використовується. З метою отримання плодів слід висаджувати шовковицю в більш поживну землю і проводити регулярні підгодівлі. Якщо ж планується вирощувати її, як декоративну рослину, то умови зростання можуть змінюватися.

Шовковиця в залежності від виду – це одно, або дводомна рослина. Тобто в першому випадку для отримання плодів потрібно одне дерево, воно самоплідне. У другому ж випадку потрібно посадити чоловіче дерево (квітки з повноцінними тичинками і недорозвиненими маточками) і жіноче дерево (квітки з недорозвиненими тичинками і повноцінними маточками). Запилення відбувається за допомогою вітру і не пов’язане з наявністю комах-запилювачів.

У природі ці дерева можуть досягати висоти 30 метрів. Тому при вирощуванні необхідно формувати рослину, проводячи стрижку крони. Крім того, стрижка прискорює вступ у плодоношення рослини.

Плід шовковиці (точніше супліддя, що складається із зрощених фрагментів) – соковитий, подовжений, за формою нагадує ягоду малини. Має біле, рожеве, сизе (до чорного) забарвлення. Смак ягід від солодкого до кислуватого. Ягоди дозрівають не рівномірно. Для їх збору під дерева стеляться підстилки, на які струшують урожай. Плодоносити шовковиця починає рано, врожайність у неї висока.

Розмноження шовковиці

Шовковиця легко розмножується. Її можна черенкувати, висаджувати насінням або відокремлювати нащадки від материнської рослини. Декоративні сорти розмножують за допомогою щеплення на малоцінні сіянці.

Для насіннєвого розмноження бажано брати насіння поточного врожаю. Воно очищається від м’якоті і зберігається до посадки в кімнатних умовах. Посів проводиться у лютому. Для поліпшення енергії проростання, насіння замочують в розчині – стимуляторі росту на одну-дві години. Це може бути Епін, Циркон або розчин біостимуляторів рослинного походження, наприклад, алое. Насіння злегка підсушується і висівається в легкий живильний ґрунт, що присипається приблизно на один сантиметр зверху землею. Температура проростання 20 – 22 °C.

Сходи, як правило, виходять сильні та дружні. Відразу після проростання сіянці переносять на більш освітлене місце і знижують температуру на 2 – 5 °C. При настанні теплих днів шовковицю висаджують в шкілку на родючу грядку, з осені заправлену добривом. Молоді рослини швидко ростуть. До осені приріст досягає 50 сантиметрів. Через рік шовковицю пересаджують на постійне місце. При вирощуванні як плодову рослину, шовковицю розміщують в саду приблизно за схемою висадки яблунь, 5 – 6 метрів між рослинами. При використанні шовковиці як елементу дизайну, висадка проводиться залежно від художнього задуму.

У всіх випадках посадкова яма заправляється перегноєм, повним мінеральним добривом (по інструкції). Саджанець розміщується так, щоб коренева шийка не була заглиблена. В іншому випадку утворюється багато кореневої порослі, підстава дерева може замокати, що призведе рослина до загибелі.

Недоліком насіннєвого розмноження є те, що може статися неповне спадкування материнських ознак. Наприклад, з насіння, взятого з однодомної рослини, можуть вийти безплідні екземпляри, що вимагають перехресного запилення. В той же час цілком можливо поява нового, перспективного сорту.

Здатність шовковиці утворювати кореневу поросль буває корисна у випадку підмерзання крони гілок в суворі зими. Часом вся надземна частина рослини, не укрита снігом відмирає, однак за рахунок кореневих нащадків швидко відновлюється. В цьому випадку залишається найбільш сильний відросток, з якого в подальшому формується нова крона. Зайві нащадки вирізаються або використовуються для розмноження. Їх відокремлюють з частиною кореневої системи, вкорочують на 1/3 і висаджують. При цьому зберігаються всі властивості материнської рослини.

Джерело: http://agronomist.in.ua