Нема медицини, магазина нема, автобуса нема, ну яке ще майбутнє нас жде? Тільки вимирати. І машини в нас в селі нема
Так живуть мешканці села Ниговищі Зарічненського району. Населений пункт розташований за декілька кілометрів від кордону. З кожним роком кількість людей зменшується. Нині 27 мешканців.
Вимирає все. Молоде, давно поїхало, а наше вимирає, дай все
А рік тому помер єдиний медик у селі. Щоб отримати лікарську допомогу бабусі Єві Польховській потрібно йти пішки до найближчого села через ліс за декілька десятків кілометрів. Бо ж тут не їздить транспорт.
Ну нічого не їздить і найняти нема кого. Нема ж машини. Нічого нема. Давно нема автобусу? Давно. Я вже й не помню, коли і скільки
Є один кінь. Однак, для далеких поїздок його не використовують, а тільки по господарству. За ним доглядає колишній вчитель історії Станіслав Вакулич. Школу закрили у 2003 році. Більше роботи у селі не залишилось, тож.
Не було учнів. Залишилось 3 учня у початкових класах. Вже не можливо було тримати і перевели в Прикладники дітей.
А зараз у селі Ниговищі нема жодної дитини. Від школи залишились руїни. У такому стані декілька десятків будинків. Люди їх залишили та поїхали, хто в Білорусь, а хто в Зарічне.
З молоді тут троє хлопців, які залишились тут. Ну доглядають в основному батьків, матерів своїх.
Один з яких доглядає за своїм 79-річним батьком. Сина на подвір'ї ми не побачили. З нами радо поспілкувався Станіслав Мікша. Каже, магазину в селі нема. Один раз на тиждень приїжджає підприємець, який і привозить продукти.
Найближчі сусіди живуть щонайменше за 800 метрів. І ті, каже дідусь, планують виїжджати з Ниговищів.
З інфраструктури у селі Ниговищі бібліотека та клуб. Дорога теж залишає бажати кращого. Сільський голова каже, що водії відмовляються сюди їхати.
Дивіться також: «Ліки - мед, товариші - собаки та пташки», - дідусь Василь про життя в безлюдному селі на Рівне нщині (ВІДЕО)
Попри це люди сподіваються, що в їхньому селі таки їздитиме автобус. Хоча б один раз на тиждень.
Хоча б у лікарню, або до найближчого ФАПу. Про більше, люди навіть і не мріють. Вони звикли жити на межі кордону України, серед лісів та забутої дороги. Про колишнє село з дітьми та нагадують лише руїни та закинуті будинки.
Будьте з нами: Telеgram Facebook Youtube Instagram Viber