У 1955 році сім’я Карлоса перебирається з Аутлана у Тіхуану, де на той момент був модний рок-н-ролл.
Восьмилітній хлопчик взяв у руки гітару, на якій почав вчитися грати за допомогою батька. Засвоївши ази гри, він став копіювати Бі Бі Кінга, Джона Лі Хукера (з яким потім зробить декілька записів) та Ті-Боун Вокера. Вже за декілька років його запросили у місцеву команду TJ’S. Батьки не заперечували, так як заробіток сина суттєво доповнював сімейний бюджет. Граючи у місцевих групах, Карлос почав звертати на себе увагу красивою грою, видумкою і смаком. За деякий час сім’я переїхала у Сан-Франциско.
Там Карлос чуйно реагував на різноманітні музичні течії, розробляв і поглиблював свій власний стиль гри на гітарі.
Закінчивши у 1966 році школу, він відчував себе достатньо досвідченим і зібрав власний колектив Blues Band.
Група трималась на самому Сантані і клавішнику, що співає, Грезі Ролі. Їхній дебют відбувся у знаменитому залі «Філмор Вест».
За два роки музиканти скоротили назву до більш зручного Santana. Це ім’я частіше стало вживатись у ряді з іменами грандів блюзу.
Першою платівкою за його участю став концертний альбом The Live Adventures Of Al Kooper And Michael Bloomfield 1969 року.
Хвиля популярності цього складу групи зростала до історичного фестивалю у Вудстоці у 1969 році, де півмільонна аудиторія була скорена композицією Soul Sacrifice. У листопаді того ж року виходить перший альбом Сантани.
У ньому дивним чином змішані рок-музика та латиноамериканскі ритми. Стиль гри, який був продемонстрований у цьому альбомі, став візиткою Сантани.
Другий диск — Abraxas 70-го року — миттєво очолив американський хіт-парад. У нього ввійшли класична композиція Тіто Пуенте Oye Como Va, а також безсмертна Black Magic Woman, яка заставила у версії Сантани забути про її автора, великого Пітера Гріна.
У квітні 1973 року Сантана одружився. Його дружина Урмила була послідовницею вчення гуру Шрі Чинмоя.
А того й не дивно що Карлос захопився індуїзмом і невдовзі познайомився з іншим учнем Чинмоя, Джоном МакЛафліном.
Дует завернутих на джаз-році індуїстів був неминучим: інструментальна програма Love Devotion Surrender сподобилась публіці.
Черговий інструментальний опус Illuminations — плід співробітництва гітариста з ще однієї шанувальницею Чинмоя, Еліс Колтрейн, міг бути фатальним: експерименти Карлоса слухачам вже набридли.
