Насправді найпростіший варіант — коли дитина ще не ходить: підхопив на руки та тискай як завгодно, посадив — дитина нікуди не втече. З дітьми, хто впевнено ходить або збирається в перший клас — складніше. Дитина вже досить велика, але все одно ще значно менше вас, що може призвести до дисбалансу при зйомці. А на руках тримати — відразу весь одяг задирається, та ще й маленькій людині хочеться вивчати світ, а не бути затиснутим в лещатах.

Ніколи не примушуйте дитину робити те, що йому не подобається.

Багато дітей бояться чужих студій та фотографів: не лякайте його і ви, проведіть зйомку так, як ніби ви граєте з ним, як вдома. Візьміть улюблений одяг та іграшки.

Одяг. Будьте з дитиною в одному стилі.

Наприклад, як що ваш син носить джинси та майки/сорочки, то і вам не можна на цю зйомку надягати строге плаття — буде незграбно. Як що в костюмах ваш син не ходить, не треба насильно робити з нього «юного джентльмена» заради власного образу у вечірній сукні.

Не бійтеся своїх емоцій: портрети в рамочку обов’язкові, але через роки вам захочеться подивитися на те, які ви були насправді. Не обов’язково показувати фото з усмішками до вух публіці, адже повинно ж бути щось для себе, для сімейного архіву.

Не забувайте хвалити дитину за кожен кадр, кожну дію і кожну ідею — і він відплатить вам щирою посмішкою в кадрі, слухняно зробить у результаті те, що ви хочете (тільки не налітайте на нього з проханнями завмерти та дивитися в камеру).

Незнайоме місце? Дайте освоїтися, все помацати. Незнайомий фотограф не приступає до зйомки та сидить навпочіпки перед вашою дитиною, спілкуючись з ним? Не лайтеся, фотограф хоче познайомитися і заручитися довірою.

Джерело