Шкільна система навчання, котра десятками років розвивалася (чи то, либонь, не розвивалася), нарешті відходить у минуле. Навзамін у Міністерстві освіти та науки нам презентували "Нову українську школу" - школу, куди буде приємно ходити дітям. Ба більше - знання, котрі вони отримають, вони ще й зможуть застосувати у майбутньому дорослому житті.
Висловлювати свої думки та почуття - щоранку навіть такі дії будуть супроводжувати наших малюків. А ще співпраця та порозуміння між учнями-батьками-педагогами-школою. Відтепер вчителі працюватимуть за іншими підходами і тому вже проходять навчання. Оснвні засади навчання викладені у концепції Нової української школи, а поки коротко про головне.
Підхід до навчання та змісту освіти - у МОН переконані, це головне. "Зазубрювання" нарешті відходить у забуття, натомість виховання інноватора та громадянина виходить на перше місце. Мислення, навички, вміння, цінності, погляди, соціалізація у майбутньому - основні вектор розвитку і навчання дітей. Формуються знання, на котрі в майбутньому накладитимуться вміння цими знання користуватися. Згідно з рекомендаціями Європарламенту та Ради Європи cформовано список ключових компетентностей освіти впродовж життя:
- вільне володіння державною мовою;
- здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
- математична компетентність;
- компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
- інноваційність;
- екологічна компетентність;
- інформаційно-комунікаційна компетентність;
- навчання впродовж життя;
- громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
- культурна компетентність;
- підприємливість та фінансова грамотність.
Замість довгого сидіння за партами, учні все частіше щось робитимуть, а не тільки слухатимуть вчителя. І найголовніше - зміна відношення учня до шкільного середовища, повага, увага до дітей та максимально ефективне навчання.
На них і тримається реформа. Це найголовніше. А також, максимальне сприяння їхньому професійному та особистому зростанню. Також вони отримують певну "свободу дій" - обиратимуть навчальні матеріали, імпровізуватимуть та будуть проводити експерименти. Учитель тепер обмежений тільки Державним стандартом. Підвищувати свою кваліфікацію вчитель тепер може не тільки в Інститутах підвищення кваліфікації, але й там, де обере сам. Є лише дві вимоги: за п’ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, і навчання має відбуватись щорічно. До слова, добровільна перевірка, сертифікація вчителів матиме й фінансову основу- 20% надбавки до окладу.
Насамперед це відповідальна школа, де разом ідуть свобода та відповідальність. Тепер директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати та звільняти працівників. Сам директор обирається на посаду на термін 6 років (не більше 2-х каденцій). Якщо ж вперше призначається на цю посаду, то термін обіймання посади тільки 2 роки.
Партнерство в першу чергу. Між школою і батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а також впливати на освітній та виховний процес. Усі благодійні внески відтепер повинні бути підконтрольними, усі кошториси та звіти про використання (виключно на школу) будуть опубліковані. Також працюватиме перерахунок саме на потреби школи, а не збирання грошей готівкою і проблемні звіти за неї. Учителі, учні, батьки та адміністрація - співпраця між кожною ланкою допоможе досягти значно кращих результатів. І звісно втілити головну мету - змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя.
І нарешті – зробити українську школу сучасною, відкритою, цікавою.
