Існує навіть легенда про Святого Петра, поширена в Україні. Суть в тому, що колись в давньому минулому країною правили жінки. Чоловіки опікувались домом і дітьми, а жінки поводились свавільно – ходили по шинках, пиячили, лупцювали та знущались з чоловіків. Останні почали просити Бога, щоби той врятував їх від такої неволі. Бог послав апостола Петра на перевірку – він ходив між людей та пересвідчився, що жінки правлять деспотично та несправедливо. Відтоді Бог вирішив передати владу, повноваження та ресурси мудрим та доброзичливим чоловікам. І відтоді в Україні настав лад.
Міф 1. Дівчата самі вибирали собі чоловіків та сваталися до парубків
Пояснення
В українській мові є слова, які свідчать про партнерство в шлюбі: "одружитися", "побратися", – але в той же час дівчину "віддають заміж" і вона "чекає та приймає сватів". На перший погляд, ініціатива належала хлопцю. Але якщо придивитись ретельно, то виявляється, що рішення щодо шлюбу приймали батьки. В традиційній українській культурі родина сприймалась як господарська одиниця, тому економічні резони були вирішальними. На Волині казали: "Морги варги покривають" (морги – міра поля, варги – це невдала врода нареченої).
Міф 2. Партнерські та егалітарні стосунки в родині
Пояснення
Робота по господарству розподілялася між жінкою та чоловіком – в родині була гендерна диференціація праці. Була сфера, за яку відповідав чоловік (орання, худоба, майстрування, будівництво) і дружина (ткання, вбрання, прибирання, одяг, молочне виробництво, виховання та догляд за дітьми). Землеробство та скотарство були визначальними, тому що від них залежав добробут сім’ї – і чоловіка вважали головою. Він був володарем землі та будинку та представляв інтереси родини перед громадою.
Міф 3. Ідеалізація образу матері, що плекає дитину в "садку вишневім коло хати"
Пояснення
Існує ідеалізований образ матері, оспіваний у піснях та легендах, але треба розрізняти культурні образи та материнство як соціальну працю. В Україні материнство було невід’ємною частиною успішного сценарію життя жінки. Є навіть приклади, що деякі дівчата, які втратили надію на материнство, наважувались народити дитину.
В традиційній культурі – на більше ніж 90% селянській – контролю за народжуваністю не існувало, а також поняття декретної відпустки. Фактично жінка народжувала стільки дітей, скільки Бог дав. І весь той час, коли мала немовлят або була вагітна, повинна була виконувати свої функції: жати, прати та робити багато інших виснажливих справ.
Міф 4. Українки завжди були дуже освічені
Пояснення
Безумовно, в цьому випадку апелюють до Анни Ярославни та інших жінок шляхетного роду, які вміли писати та створювали бібліотеки і школи, займались просвітницькою роботою. Але ці чудові жінки складали мізерну частку українського жіноцтва. В 1897 році відбувся останній перепис в Російській імперії: частка письменних українок, які жили на її території, була 4% (включно з жінками, що жили в містах). На території Австро-Угорщини ситуація була іншою: 18% жінок були письменні. Пояснення просте: дівчаток в школу не віддавали, тому що це не вважалось за доцільне.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Грошовий календар на серпень: 8 важливих попереджень
