З чого почалася любов до музики? Хто надихнув? Ваш перший інструмент, на якому ви почали вчитися грати? Спочатку мене батьки віддали в музичну школу по класу баян, але в мене не було жаги до цього інструменту взагалі. Просто мусив ходити в музичну школу, як колись дітей заставляли. Я взагалі не знаю, як я потрапив на той баян, бо мені подобалися зовсім інші інструменти. Цей період можна назвати передісторією, а насправді я зацікавився музикою і почав грати на різних інструментах в період навчання в Рівне нському інституті культури. Це початок 90-х років. Перші інструменти, якими я захопився, - це була родина флейтових: сопілки, флояри, флейта. Була рівненська рок-група "Chant Moulin" (Шант Мулен), де я грав на флейті. Ну і саме з цього почалася, так сказати, моя музична творчість. Саме ці інструменти привели мене до захоплення фольклором і традиційно музикою, тому що в мене з'явилося бажання шукати звуки, які б могли передати щось таке тонке, що не можна передати одним інструментом. Я пробував класичну флейту і індійську флейту бонсурі, або японську флейту - сякухаті.
Чи вдається відродити традиції використання більше народних інструментів, аніж сучасних?
Я розумію, що народні інструменти і взагалі мистецтво традиційне, воно не може бути масовим тому, що це не шоу-бізнес, це не поп-музика, це - наші корені і на тому рівні, як зараз це відбувається в Україні, звичайно хочеться, щоб більше людей цим цікавилося. Власне для того все і робимо, але це не буде супер масовим явищем і всі почнуть виконувати народну музику. Але це мусить бути в ефірі, наприклад, щоб люди могли не забувати те підґрунтя, до якого звертаються усі композитори. Всі починали з народної музики, брали звідти натхнення... тому це має займати своє місце в нашому культурному просторі.
Серед сучасних гуртів нині модним стало використання різних народних інструментів. Це добре чи можливо це якось паплюжить ці інструменти та їхнє виконання?
Насправді це дуже позитивно. Нещодавно бачив відео виступу українського гурту Onuka, де можна почути і цимбали і ліру. Це класно! Це люди, які звернули увагу на народні інструменти і подали їх саме от в такому стилі виконання. Експерименти з етномузикою, етноінструментами - це дуже позитивно, адже це продовжує життя народних інструментів. Це пошуки чогось нового, яке вдало поєднується з народним, вічним...
Вас в Рівному знають як лірника Андрія Ляшука, але ж Ви граєте на багатьох інструментах. Чому саме ліра? На даному етапі життя ліра мене цікавить найбільше. Був певний період, коли я грав на флейтових, але прийшов час, коли мене захопила ліра і зараз я віддаю більше переваги цьому інструменту. Чому саме ліра? Тут немає якихось таких об'єктивних причин, от буває таке, що ви слухаєте і вас захопила якась музика. Вам вона цікава і ви хочете її включити ще раз і ще раз... І ви не можете пояснити, чому саме ця мелодія. От так в мене і з лірою... Можливо, тут ще є підсвідомий вплив... Ліра на території історичної Волині набула найбільшого розвитку. Я більше не знаю в Україні регіонів, де цей інструмент набув такого розвитку. І в нас ця традиція протривала найдовше... В кінці 80-х ще були живі лірники, справжні, незрячі, які ходили з поводирями територією Волині. Лірництво - це було їхнє ремесло... Відомий на всю Україну лірник Іван Власюк, Іван Верховець з Рівне нщини. Дуже часто мені розповідають про них. Дубенчани навіть згадують, як Іван Верховець грав у Дубно на ярмарку. Та традиція, яка в Європі зникла під час епохи індустріалізації, а у нас вона попри всі радянські режими дотривала до нашого часу. Це, як на мене, феномен. Зараз в Україні не так багато лірників, але більшість з них - це вихідці з Волині.
Коли вперше взяли до рук ліру? Це був 2011 рік. Ліра до мене потрапила дуже містично - на Різдво. Я мріяв про те, щоб мені Миколай ліру приніс... І 6 січня мені дзвонить хороший знайомий з Луцька Віктор Іщук, він вже на той час зробив декілька лір для інших музикантів... Він мені зателефонував і каже: "Один знайомий відмовився у мене брати ліру, а я її вже зробив. Відправлю тобі автобусом, подивися. Якщо підійде, забереш її собі". Під Різдво я зустрічаю цю ліру беру її до рук і розумію, що вона мені підходить.
Ви виготовляєте інструменти самі. Які саме інструменти і чи маєте, можливо, якийсь секрет у виготовленні? До цього часу я виготовляв етнічні духові: сопілки, флояри, флейти. Насправді це не так важко, треба виготовити трубку і прорізати в правильних місцях дірки. А секрети... Я ще не такий крутий майстер, який має секрети у виготовленні інструментів. Зараз дуже багато інформації можна отримати в інтернеті, від знайомих майстрів. Але я більше музикант, а не майстер. Хоча виготовлення інструментів - це свого роду така собі медитація.
Так чи інакше Вам доводиться виступати на різних фестивалях, заходах, і доцільно запитати Вас про райдер і оплату за виступ. В Україні є три кобзарських цехи - Київський, Львівський і Харківський. Цех (в даному випадку) - це братство чи така собі кобзарська профспілка. І ось в цих цехах є правила, що якщо тебе просять виступити з лірою чи з кобзою і в той час в тебе немає важливих причин, які заважають це зробити, ти не маєш права відмовити. І тут не стоїть питання в оплаті, виступ може бути зовсім безкоштовним, але він має бути. Але є інше правило - ти мусиш отримати за це винагороду. Колись це було ремеслом для людей, які грою на інструментах заробляли собі на життя. Щодо мене, то на своє життя я заробляю в іншій сфері, і можу дозволити виступати безкоштовно. Але ті люди, які нас запрошують, знають традиції і знають, що лірник має отримати винагороду. Я відношуся до цього дуже демократично, тому за винагороду беру те, що дають, якоїсь конкретної цифри немає. В наших виступах відбуваються містичні речі: ми можемо виступати на благодійних вечорах, або ж просто безкоштовно, а потім з’являються пропозиції виступити в Швейцарії, Німеччині чи Польщі з хорошими умовами і достойним гонораром.
З якими колективами Ви співпрацюєте? Є колектив "Сільська музика" - при ПДМі. Основна місія колективу - це дослідження фольклору Західного Полісся і виконання зразків місцевого фольклору в чистому вигляді. Є цікавий колектив в Києві, який називається "Варйон" - традиційна музика різних регіонів. Тут ми вже більше експериментуємо, виконуємо музику Карпат, Поділля і Полісся в тому числі, Лівобережна і Правобережна Україна.
В Україні є дуже багато різних фестивалів, які збирають різні гурти. А які саме фестивалі збирають до гурту етнічних виконавців? Насправді в Україні дуже багато таких фестивалів. Та ж сама "Країна мрій", хоча за останні декілька років формат фестивалю дещо змінився. В 2016 році мені довелося побувати і пограти на багатьох, так би мовити, патріотичних фестивалях: це "Конотопська битва" в місті Конотоп, фестиваль, який проводиться в Холодному ярому, Гальчевський фест - зовсім новий фестиваль, який проводиться на Хмельниччині, Бандерштат на Волині, фестиваль "Олевська республіка" на Житомирщині.
Чи є у вас інструмент - амулет? На сьогоднішній день це певно і є ліра.
Розкажіть, як Ви потрапили до фільму "Поводир? Насправді все було дуже просто. Коли Олесь Санін задумав зняти цей фільм... До речі, він сам грає на лірі і родом із Волині... Він давно виношував цю ідею, і коли вже був готовий сценарій, коли вибирали акторів на головні ролі, то для ролей другого і третього плану - саме лірників і кобзарів - спеціально набирали людей, які розуміються на цьому, розуміють, що це за традиції, що це за інструмент, а не просто грати. Було також дуже багато акторів, які були справді незрячі, тому що тільки незряча людина може правдиво зіграти цю роль. У самому фільмі звучить запис мій, де я граю на лірі. Запис було зроблено в природньому середовищі, два дні у нас тривали зйомки в Тараканівському форту. Саме тут просто на вулиці встановили апаратуру і записували, як ми грали свої композиції.
Можливо у Вас є ще якісь заплановані зйомки чи запрошення зняти в українському кіно? У нас зараз кіно на такому рівні, що немає таких спеціальних графіків на довготривалий час. Зазвичай це відбувається спонтанно, коли вже починають знімати і щось хочуть добавити тоді можуть шукати спеціальних героїв. Окрім "Поводиря", я знімався в документальному фільмі "Вільні люди"і ще мав епізод у канадському фільмі "Гіркий врожай". Мене запросили на знімальні дні в Пирогово, їм також для фільму треба були лірники та кобзарі.
В яких країнах за межами України Вас вже чули? Дуже часто я їжджу до Польщі. Їм цікава традиція лірників. Поляки цим дуже захоплюються. В них дуже багато лірницьких фестивалів, таборів, тому в Польщі доводиться виступати частенько. Їздив також до Швейцарії, Німеччини, Литви.
В яких країнах сприймають лірників краще? Важко відповісти... До прикладу, в Польщі до даної культури ставляться дуже уважно, в Польщі більша кількість людей, аніж в Україні, яким це цікаво. Там дуже багато людей цікавиться етномузикою, в них цього мало збереглося. З початку 90-х в них почався "голод" на етно, вони дуже багато втратили з такої культури. Зараз у Польщі витрачається багато коштів на майстер-класи, фестивалі, де вони відроджують дану культуру для себе. Якщо ж говорити про Україну, то в нас можливо серйозніше до цього ставляться, але менша кількість людей. Я по кожному місту знаю людей в обличчя, яких цікавить етномузика, і саме вони приходять на такі заходи.
Чи записували Ви диски? Я час від часу роблю студійні записи. Великих тиражів звичайно не видава, але по декілька дисків завжди записую, коли їду кудись виступати. Там або вже комусь можна подарувати, або ж хтось може придбати. Та і зараз такий період цікавий, що мало хто видає диски. Все пішло у віртуальні світи, і зараз дисками не так вже користуються, як років 5 тому.
Чи не зверталися до Вас з пропозиціями викладати етнічну музику в школах? Звертаються звичайно. Час від часу запрошують читати лекції для слухачів Інституту Підвищення кваліфікації Працівників Культури, є пропозиція започаткувати навчання гри на лірі при Етнокультурному Центрі Рівне нського Палацу Дітей та Молоді. Але кажучи відверто, в мене ще в самого певний період навчання.
Ви не корінний житель міста. Як потрапили до Рівного? Я приїхав до Рівного з Ковеля навчатися в інституті культури. Потім повернувся на рік до Ковеля, але соціальні зв'язки, які я здобув під час навчання, повернули мене назад до Рівного :)
Ваші музичні смаки та вподобання щодо сучасної української музики ? Сучасний український гурт "Один в каное" - дуже цікавий і неординарний голос у вокалістки, я їх слухаю, полюбляю слухати гурти, які звертаються у своїй музиці до етно - це Тарута, TheDoox, ВВ, Перкалаба, Гуцул Каліпсо, ЙорійКльоц - львівський гурт, який використовує ліри.
