Розкажіть, чому Ви обрали музику? І як починався Ваш творчий шлях? Ну, власне почалося все в дитинстві. Мені було певно років 10, коли мама моя вирішила мене чимось зайняти, щоб я не байдикував. І ми пішли з нею в музичну школу №1 імені Лисенка, і записали мене на клас акордеону. Мені подобалося грати. Викладач одразу зрозумів, що у мене є слух і я можу щось грати) Мої заняття розпочиналися з того, що перед вивченням твору я просив викладача спочатку заграти, я слухав, а потім починав відтворювати почуте, з помилками звичайно... але суть я в більшій мірі завжди відтворював. Ну і таким чином у мене проходили заняття, до одного моменту, коли я прийшов і викладач поклав переді мною ноти, і сказав розбирай і починай грати. І тоді я почав вже більше уваги приділяти нотній грамоті та теорії в цілому.
Після музичної школи постало питання, що робити далі і куди йти, адже окрім музики мене ще дуже захоплювали автомобілі, і я не міг визначитися, що захоплює мене більше). Але все-таки вирішив більше віддати музиці, і знову-таки мама запропонувала сходити в музичне училище, але я вже був проти акордеону. Коли ми прийшли в музичне училище, потрапили до заслуженого діяча мистецтв, відомого диригента Олександра Тарасенка на відділ хорового диригування. Це для мене було щось нове, але думка про те, що я буду співати в хорі бентежила мене. Я не знаю, що вплинуло на мене, але я все-таки вирішив спробувати, і подав документи на навчання. І відтоді я весь свій час присвячував музиці і музичному диригуванню.
Музичне училище - це найяскравіший момент в моєму житті, за який я вдячний усім своїм викладачам і за той час і ті знання, які вони мені дали. Це хороша школа для усіх, хто навчається в музичному училищі, і велика порада усім - навчайтеся усьому і нічого не пропускайте, саме тут закладають фундамент у вашу музичну творчість. Такої атмосфери, як в училищі, я вже не бачив і не відчував ніде.
Після училища я вступив до РДГУ на факультет музичного мистецтва, це була кафедра хорового диригування. І так склалося, що Олександр Тарасенко, який викладав у мене на першому курсі в музичному училищі, викладав у мене на другому курсі вже в університеті. Я буду вдячний йому все життя за ту основу, яку він мені дав, за ті знання, які він мені дав. Але пізніше я почав більше займатися вокалом, аніж хоровим диригуванням.
З чого почалася Ваша сольна діяльність? У 2010 році в місті Тернопіль разом з Олександром Тарасенком я брав участь у Всеукраїнському конкурсі "Весняна палітра", де я взяв гран-прі. Це була перша моя сольна перемога, і саме з цього почалася вже моя сольна кар'єра, бо до цього моменту я співав в хорі. Після першої участі у "Голосі країни" я брав участь у конкурсі імені Клавдії Шульженко в 2012 році у Харкові, конкурс імені Миколи Мозгового також у 2012 році. В 2013 році мене поглинув на півроку проект "Битва хорів".
Що саме принесло Вам популярність на теренах Рівне нщини? Почалося це все з першої участі в "Голосі країни", це був 2011-2012 роки. Цей проект дав стимул працювати, шукати щось нове і відповідно відкривати себе людям.
Чия була ініціатива, щоб Ви взяли участь у "Голосі країни"? Ініціатива була мого старшого брата Руслана. Саме він привіз мене на "Голос". Він вболівав за мене. Коли я вийшов на сцену, я зрозумів на скільки я ще "зелений" в цьому... купа камер, світла, людей, ти себе майже не чуєш, відчуття таке, як ніби ти у космосі... І участь у першому "Голосі" я не вважаю для себе поразкою, швидше досвідом, якого на той час мені бракувало.
Розкажіть про участь у проекті "Битва хорів" Це було щось неймовірне: нас було 150 чоловік з різних міст України, і з нас хотіли зробити хор. Мені пощастило, що я знав, що таке хор... Мало того, що така кількість людей мала разом заспівати, то це все мало бути ще й з танцями, а хореографія для мене це все, просто без коментарів) Микола і танці... це те, що не поєднується) Протягом півроку ми дуже багато працювали над співом і хореографією. Працювали ми дуже багато, адже нас було дуже багато, кожен хотів бути лідером, а в хоровому співі це трохи не так. Неважливо скільки учасників в хорі, вони всі мають звучати як один голос. Все це відбувалося під керівництвом Руслани Лижичко. На проекті було 8 хорів, де кожний хор представляв певно місто. Із Західної України був лише один хор - Львівський, і я потрапив саме до нього. Зі своїм колективом ми багато працювали, допомагали один одному, певно це нам і допомогло перемогти, адже ми намагалися бути єдиним цілим. На проекті ми виграли півмільйона гривень.
Часто декларують велику грошову винагороду для глядачів, а в дійсності зовсім не так. Чи отримали Ви свою нагороду? Ну спочатку нам дали великий чек) Але потім на виплатили ці кошти. За розпорядженням Руслани ми порівну поділили ці кошти між усіма учасниками хору.
Друга участь у "Голосі країни"... Чия цього разу була ініціатива, щоб Ви взяли участь у конкурсі? В 2015 році до Рівного приїздив на кастинг телеканал "1+1" і моя дівчина запропонувала мені взяти участь знову. Я довгенько відмовлявся, але вирішив піти, оскільки вже приїздять з кастингом до мого рідного міста, майже додому. На кастинг в Київ я б точно не поїхав. І цього разу я таки пройшов, але про те, що я пройшов ніхто, окрім моєї дівчини, не знав, я не сказав навіть батькам про це). Я вирішив, що скажу батькам вже тоді, коли я пройду сліпі прослуховування, щоб даремно не турбувати. Я приїхав на сліпі прослуховування, заспівав і до мене повернулося аж двоє тренерів - Тіна Кароль та Святослав Вакарчук. Мене це дуже здивувало, і насправді я довго вагався до кого піти, але вирішив йти до Святослава. Йому я завдячую за експерименти, бо ті твори, які він мені давав, сам би я їх не вибрав заспівати.
А не виникало думок створити свій гурт? Були такі думки, але коли ти звик працювати сам по собі, відповідати за власну роботу, а гурт це вже не один ти) Гурт - це звичайно класно, але це реально велика відповідальність. Можливо, в майбутньому я знову над цим задумаюся, але зараз - ні.
Чи маєте спільні проекти з рівненськими виконавцями або вже із зірками всеукраїнського масштабу? Одного разу пробували з хлопцями співати з оркестром, ми називалися "Три тенори". Час від часу робимо спільні заходи з оркестром "Brevis". Якщо брати зірок всеукраїнського масштабу, то після "Голосу" зідзвонююся зі Святославом Вакарчуком, питаю його порад.
Хто чи що надихає Вас писати пісні? Чесно навіть не задумувався, але, певно, надихає мене ніч. Бувають такі моменти, коли я щось наспівую і розумію, що мені треба це швиденько записати, бо забуду. Зараз в основному працюю тільки над музикою, бо з текстами чомусь у мене трохи не складається) Є люди, у яких це краще виходить і які мені допомагають у створенні пісень. Я виконавець більше у жанрі поп-опера, а це, самі розумієте, музика не для широкої маси. Вузьке коло людей розуміє музику Andrea Bocelli, Alessandro Safіna, Joshua Groban і тому подібних людей, а хочеться, щоб люди багато слухали. Питання не стоїть в тому, щоб стати відомим, тут стоїть задача в першу чергу для самого себе зробити хорошу і гарну пісню. Керуюся правилом: "Чим простіше - тим гарніше".
Дуже популярним серед учасників різних шоу є вирушати в тур містами України, чи виникало таке бажання у Вас? Можна сказати, що зараз я частково тим і займаюся. Я виступаю не тільки в Рівному, а й у різних містах України. Щоб зробити саме тур, то тут певно треба долучати ще виконавців і разом вирушати на гастролі. Але є ще інша сторона медалі - витратна частина, і чи взагалі тур буде рентабельним.
Ви маєте команду, з якою працюєте, чи всі організаційні питання стосовно виступу вирішуєте самі? Як коли. Буває, що дзвонять до мого концертного директора, а буває, що телефонують одразу мені.
Найбільше Ваше досягнення у вашій музичній кар'єрі. Я думаю, що усі мої досягнення ще попереду) Свій досвід і свої настанови дав мені Святослав Вакарчук, за що я йому дуже вдячний. Ну і власне можна відмітити, що сама участь у проекті "Голос країни" і плідна праця зі Святославом, то свого роду є певне досягнення.
Чи хворіли зірковою хворобою? Було після першого Голосу, але не надовго. Мою зірковість мені швиденько загасили, і я зрозумів, що мені це зовсім не йде на руку, і коли я це зрозумів, стало простіше. В усіх випадках я тепер намагаюся залишатися таким, яким я є. З людьми треба спілкуватися, знаходити контакт і саме тоді буде успіх. А найкраще тоді, коли ти віднаходиш розуміння з глядачем через пісню.
Чи траплялися з Вами казусні випадки під час виступів? Звичайно, і не один) В таких ситуаціях я намагаюся швидко зреагувати і вирішити все так, щоб виступ пройшов добре.
Ну і звичайно я не можу не запитати Вас про райдер і ціну за виступ. Райдер... якихось таких забаганок то в мене і не має Стосовно ціни, то не люблю обговорювати це питання)
Чи займалися Ви благодійництвом? Я підтримую добрі справи, адже це потрібно і без цього ніяк.
