* * *
…Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
* * *
І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
* * *
Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
* * *
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
* * *
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
* * *
Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
* * *
Манія величі – це хвороба.
Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша.
Бо від манії величі станеш іспанським королем,як Поприщін у Гоголя.
А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
* * *
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
* * *
Жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само.
* * *
У кожного своя пустеля і свої міражі
* * *
Проблеми ж - як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані - то вже навік.
* * *
Кожному поколінню сняться свої кошмари.
* * *
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
* * *
Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову.
* * *
Взагалі мені здається, все наше життя - це очікування гіршого і надія на краще
