10. "Твоє ім'я"
Це аніме режисера Макото Сінкає вражає усім. Гра світла і мальовничі панорами роблять його найбільш видовищним мультфільмом року, а сюжет розивається у непередбачуваному напрямку. "Ваше ім'я" починається як шкільна комедія про провінційну дівчинку і міського хлопця, які кожні кілька днів міняються тілами. Але далі аніме переростає у містичний фільм-катастрофу із подорожами у часі.
Та попри всі свої візуальні й сюжетні феєрверки, стрічка не випускає з уваги ніжну історію дорослішання, коли юні герої усвідомлюють, що можуть більше ніколи не зустріти свою споріднену душу.
9. "Флоренс Фостер Дженкінс"
У блискучій комедійній драмі Стівена Фрірза Меріл Стріп - передбачувано розкішна. Вона грає нью-йоркську гранд-даму 40-х років, яка може дозволити собі давати пишні концерти, хоча голос у неї - як у папуги при смерті.
Але увагу перетягує на себе Х'ю Грант, який грає її чоловіка. Грант не завжди брався за вимогливі ролі, але у цьому фільмі він повністю розкриває свій потенціал. Завдяки його грі та сценарію Ніколаса Мартіна, історія поглиблюється із приємного фарсу у зворушливий портрет нетрадиційного шлюбу.
8. "Почесний громадянин"
Аргентина висунула цей фільм на Оскар у номінації "Найкращий фільм іноземною мовою". Оскар Мартінес грає у ньому письменника, який отримав Нобелівську премію з літератури і відтоді відмовлявся від будь-яких нагород. Та все ж вирішив отримати дрібну відзнаку від рідного села - через 40 років після того, як залишив його і подався шукати слави в Європу.
Комедійна драма Гастона Дюпра і Маріано Кона програє цілу гаму від бешкетних жартів про провінцію до серйозних дебатів про роль культури.
7. "Засновник"
Кітоніана триває. Після оскароносних фільмів "Бердмен" і "В центрі уваги" актор Майкл Кітон знайшов нове застосування своїй харизмі.
"Засновник" - це збалансована, гостра документальна драма про комівояжера Рея Крока. Він зупинився у придорожньому фастфуді, яким управляють двоє братів (Нік Офферман і Джон Керролл Лінч), і одразу зрозумів, що зможе перетворити його на загальнонаціональну франшизу - "Макдональдз". Стрічка, яку зняв Джон Лі Генкок, дає багато поживи для роздумів. Дія фільму відбувається 60 років тому, але зображене в ній протистояння між сімейними компаніями і великими корпораціями актуальне і сьогодні.
8. "Тоні Ердманн"
За здатністю викликати сміх жодна інша комедія 2016 року не зрівняється зі стрічкою Марен Аде. Що дуже незручно для тих, хто не вірить у німецьке почуття гумору.
Та це не лише найсмішніший фільм року. "Тоні Ердманн" з його нещадним зображенням бездушного корпоративного життя є однією з найбільш сумних і проникливих стрічок. Петер Симонішек блискуче зіграв літнього учителя музики, якому важко знайти спільну мову з донькою-кар'єристкою, яку грає Сандра Гюллер.
Тому герой вдається до відчайдушних заходів: одягає дешеву перуку і недорогий костюм, з'являється в її офісі в Бухаресті і удає із себе то персонального тренера, то посла. А далі режисерка веде героїв у ще більш непередбачувані ситуації.
5. "Прибуття"
Невдовзі після сіквелу "Дня незалежності" любителі фільмів про монстрів-із-космосу отримали іще одну варіацію тієї ж теми. Але у "Прибутті" лазерні промені і вибухи замінили питанням про те, як спілкуватися з істотами з іншого світу.
Фантастичній головоломці Дені Вільньова не бракує видовищності чи моторошної атмосфери, але по суті - це невелика, камерна річ, яка демонструє уміння Емі Адамс балансувати між жорсткістю і вразливістю.
У певну мить настає Той Поворот, що виводить фільм на новий рівень. І у фіналі, окрім його емоційності, особливо приємне те, що здогадатися, чим усе закінчиться, майже неможливо, - але підказки для цього були.
4. "Нічні тварини"
Як на фільм про жінку, що сидить удома і читає роман, "Нічні тварини" вийшли до смішного розважальними.
Друга робота Тома Форда як сценариста-режисера - це гостра сатира на мистецьку тусовку Лос-Анджелеса, сумна історія про юнацьку закоханість і кошмарний вестерн, у якому м'який сімейний чоловік (Джейк Гілленгал) вступає в конфлікт із реднеком (Аарон Тейлор-Джонсон).
Усі три частини зіграні несамовито і просто вибухають стилем. Разом вони утворюють виразно неприємний твір про літературу і помсту. Можна захоплюватися розумно сплетеною структурою фільму і водночас - злякатися всмерть.
3. "Манчестер біля моря"
Кеннет Лонерген за 16 років створив лише три фільми: "Можеш на мене покластися", "Маргарет" і "Манчестер біля моря", і всі вони були тріумфальними.
У його новій драмі Кейсі Аффлек грає небагатослівного сантехніка, який після смерті брата змушений повернутися до узбережного міста в штаті Массачусетс. При цьому герой із певних причин хоче чимшвидше звідти забратися.
Герої Лонергена не виголошують демонстративних промов про свої минулі трагедії. Режисер просто показує повсякдення і тихі розмови - з такими достовірними і часто смішними деталями, що ми почуваємось, ніби пережили всі драми разом із персонажами.
2. "Аномаліза"
Режисером і одним зі сценаристів цієї стрічки є Чарлі Кауфман, який створив сценарії для фільмів "Бути Джоном Малковичем" і "Вічне сяйво чистого розуму". І "Аномаліза" - така ж сюрреалістична, геніальна і пронизлива, як і вони.
Ця лялькова анімація - про самотність, депресію і ту легкість, з якою ми закохуємось і розлюблюємо. "Аномаліза" розповідає історію чоловіка на ім'я Майкл - експерта з обслуговування клієнтів, який так втомився від людей, що вони для нього всі звучать на один голос (голос Тома Нунана, якщо точно).
Єдиним винятком є Ліза (Дженніфер Джейсон Лі), яку він зустрічає у готелі в Цинциннаті.
"Аномаліза" створювалася як п'єса, яку мали виконувати три актори на голій сцені. Але анімовані ляльки так вписалися в настрій і теми стрічки, що її важко уявити іншою.
1. "Ла-ла ленд"
Сьогодні мало хто робить фільми-мюзикли, не адаптовані з хітових театральних постановок. Але Деміену Шазеллу, режисеру і сценаристу "Одержимості", це вдалося.
Здавалося б, досить знайти двох чарівних акторів (Емма Стоун і Райян Гослінг), написати їм відточені пісні і жарти, одягти у яскраве і загорнути все в гламурну стилістику золотої епохи Голлівуду і джазу. І вийшов один із найприємніших фільмів за роки.
Та все ж "Ла-ла ленд" - це щось більше, ніж пастіш. Стрічка не дає забути, що життя не завжди виявляється таким, як у фільмах.
Джерело: bbc.com
