Ще з часів київських князів Михаїла люди вважали своїм заступником та зображали його на стародавніх гербах Києва.
Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами: гримить грім — значить, святий Михайло бореться з чортами.
Також Михайлу відводиться роль покровителя душ померлих, що переносить їх зі світу живих на небо. Озброєний мечем, він охороняє ворота раю. Саме він на Страшному суді покличе трубним голосом мертвих із могил, буде зважувати душі грішників, оцінювати їх добрі та злі вчинки і молитися Господу про їх прощення.
Існує давній переказ про чорта, який намагався сховатися від архистратига Михаїла. Щоб урятуватися, чорт почав називати предмети, за якими Михайло не дістав би його. Серед можливих варіантів він називав навіть людину, але архистратиг Михайло сказав, що в цьому разі людину він уб'є та дасть їй царство небесне, а чортові все одно — непереливки! Так чорт перелічив геть усі предмети, під якими міг би сховатися, аби Бог його не дістав, а про кущ ліщини забув. Тож мисливці радять під час бурі в лісі ховатися під ліщиною, оскільки там грім не вб'є.
А за іншою старою легендою, одного разу звичайний мисливець випадково вбив у лісі чорта. До нього з'явився святий Михайло та запропонував виконати будь-яке бажання мисливця. Той забажав обмінятися зі святим Михайлом рушницями. Трохи повагавшись, Михайло погодився на такий обмін. Проте святий поставив одну умову: якщо мисливець передумає та схоче обмінятися рушницями назад, то мусить прийти на те саме місце.
І почало цьому мисливцеві так щастити на полюванні, що годі й казати! Тільки кожного разу, як він із цієї рушниці стріляв, такий грім над землею лунав, що люди лякалися. От і власник рушниці нарешті вирішив позбутися магічного подарунка, щоб лихо не накликати на свою голову. Пішов на зазначене місце та й обмінявся рушницями із святим Михайлом назад. Але й колишня його старенька рушниця тепер теж набула чарівних властивостей. І мисливська удача не покидала вже його довіку.
Через тиждень після Михайла починається Пилипівський піст.
Також наші предки вважали, що чим більше гостей буде в домі у цей день, тим заможніше буде жити сім’я в наступному році.
Обов'язкове блюдо цього дня - холодець із яловичини або свинини. Чоловіки перші сідали за стіл і знімали пробу, перший шматок давали дорогому гостеві, який сидів на покуті біля ікони Михайла. Готували чай із семи трав, до якого приносили пироги, в одному з яких запікали монетку. Якщо вона попадеться дівчині, яка ще не одружена, то найближчим часом вона знайде другу половинку, жінці це передвіщало вагітність, хлопцю холостому - удачу, а чоловікові - багатство.
У цей день і про домового не забували, накривали йому стіл з кашею з гречки з маслом, і шматок пирога. Ставили його на ніч біля ікони архангела Михаїла.
Діткам давали мед цього дня, який намазували на хліб, або пироги з фруктами, щоб вони були здоровими і щасливими. Пригощали спочатку хлопчиків, а потім дівчаток.
Дівчата, які довго не могли вийти заміж, обов'язково в цей день просили допомоги у архангела Михаїла, несучи до його іконі підношення - пиріг, спечений своїми руками, з борошна, купленого в жіночий день - середу, п'ятницю або суботу. Незабаром у її житті з'являвся молодий чоловік.
Народні прикмети:
Якщо цього дня сніг буде мокрим, то майбутній урожай буде хорошим.
Якщо стоятимуть густі тумани, то така погода протримається до зимового Миколая.
Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна.
Якщо Михайло дощем служить - добру й суху весну ворожить.
Іній - на великі сніги, а туман - на відлигу.
Якщо відлига - не жди санного шляху до Миколи.
Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.
День на Михайла похмурий і на деревах іній - до хорошого врожаю.
Від Михайла зима морози кує.
Як Михайло закує, то Микола не розкує.
