Йому не звикати працювати у екстреному режимі. Не звикати годинами рятувати чиєсь життя в операційній Рівне нської міської лікарні. Єдине, до чого він так і не може, та й не хоче, звикати,- це до воєнних буднів. Це 34-річний лікар-реаніматолог Ігор Дейнека. Два місяці тому він повернувся із зони АТО, де перебував майже рік.
Рівне нський лікар служив у п'ятдесят дев'ятому військовому мобільному госпіталі, надавав допомогу не лише військовим, а й цивільним у лікарнях Станиці Луганської і Щастя. Працював ТАМ, де практично не було ні відповідних умов для оперування, ні професійних колег, з якими можна було б порадитись.
Ігор досі чітко пам'ятає одного з своїх перших "фронтових" пацієнтів.
На фронті медикам доводиться не солодко: спати по дві-три години на добу, зриватись серед ночі - та одразу до операційної. І все це - під гучну канонаду вибухів та пострілів.
Батько двох дітей Ігор Дейнека зізнається: після побаченого та пережитого там повернутися у звичний режим життя було нелегко.
