Про це написав у "Facebook" Andriy Shevchuk - "Оновлення vs переосмислення"
На його думку, ремонт полягає у піднятті бордюрів та заміні бруківки, тобто оновленні того, що є, лишаючи частину недоліків облаштування вулиці. Серед таких небезпек Андрій назвав:
- небезпечність бути збитим, рухаючись пішки через проїзд шириною понад 14,5м, з яких для проїзду використовується тільки 6.5м;
- необхідність обійти автомобілі, що паркуються на пішохідному переході і тротуарі;
- потреба перескакувати велику калюжу, що накопичується на переході, допоки не висохне;
- стандартна для міст третього світу відсутність безбар’єрності і можливості взагалі пересуватися вулицею.
Усі ці недоліки є наслідками недосконалої організації простору, яка скоріше сприяє безладу,ніж впорядковує його.
Зробити цю частинку вулиці більш зручною для декількох тисяч людей, які проходять там кожного дня, не витрачаючи при цьому значних коштів - цілком можливо.
Існують типові рішення, що вже ефективно працюють в містах Європи, навіть у деяких українських містах.
Варіант №1. Звуження зайвої проїзної частини, в місці руху людей до фізично необхідної для проїзду, зменшивши відстань перетинання людини з автомобілем. Як наслідок знижується ризик виникнення аварій, в якій можуть постраждати люди та унеможливлюється паркування, що заважає руху і погіршує видимість.
Варіант №2 Припіднята проїзна частина в зоні пішохідного переходу. Отримаємо: чітку пріоритизацію пішохідного переходу і привернення уваги, змушування знижувати швидкість транспорту, переміщує калюжу, через які зараз потрібно перестрибувати.
І, звичайно, стандартний набір для будь-якого міста:
- плавне широке пониження до бордюру і перепад не більше 2,5см, щоб усі люди могли користуватися міським простором;
- антипаркувальні стовпці;
- розподіл тротуару на функційні зони за допомогою тактильних елементів і кольору для кращого орієнтування і уваги.
