Другий після мера. Саме таким фактично і є секретар Рівненської міської ради. Тож, щойно крісло спорожніло, боротьба за нього розпочалася. Негласна. І відразу зазвучали прізвища потенційних кандидатів. Аби амбіції вгамувати, а різні політичні сили знайшли причини зійтися на потрібній кандидатурі навіть паузу взяли майже на місяць. А потім... проголосували. Хто сів у секретарське крісло і чого це коштувало іншим - далі у сюжеті.

Усе таємне стає відомим рано чи пізно. Саме це твердження спрацювало із потенційним кандидатом на посаду секретаря Рівне ради. Після призначення Олексія Муляренка головою облдержадміністрації, крісло стало вакантним. Та от біда - схема, за якою його мав зайняти претендент, настільки гучно обсмоктувалася загалом, що дала збій. Муляренко мандат не склав, а отже й "зайти" у раду її потенційний кандидат не зміг. Тож далі політичні сили не приховували амбіцій - зайняти друге після мера крісло охочих виявилося чимало. Аби притримати мрійливих депутатів і знайти до них підхід й важелі впливу міський голова йде у відпустку. А тим часом на сайті з'являється проект рішення, де в секретарське крісло має сісти інший. Цей інший - депутат зі стажем щоразу від іншої партії. Вже удруге - очільник бюджетної комісії Рівне ради. А також людина дотична до рекламного та медійного ринку Рівного. Сергій Паладійчук із "Блоку Петра Порошенка" нервово погойдується у кріслі, очікуючи голосування. А поки його колега за мандатом та підлеглий у звичайній роботі очолює лічильну комісію.

Жодної реакції. Ані радісної посмішки, ані сум'яття. Все прогнозовано і очікувано. Короткі вітання від голови фракції та триваліші від міського голови. Звідти - до трибуни. Не обходиться без пафосу.

А далі відразу реверанси тим, хто віддав свої голоси у підтримку. Так, пропонує головою бюджетної комісії призначити "свободівця" Олега Карпяка. Його до речі також пророчили в секретарське крісло. І голоси, кажуть, під цю кандидатуру назбиралися б. Та, схоже, бюджетна комісія - теж непогана компенсація.

Радості після вирішення кадрового питання у депутатів не багато. Бо ж поступилися. Одні відмовляються і взагалі коментувати обрання секретаря. Другі переконують: жоден депутат фракції про своє бажання сісти у секретарське крісло не заявив.

Треті - відверто зізнаються - мали свого джокера.

Інші - вже мають претензії до новообраного секретаря.

Попри фактичну одностайність у голосуванні представники усіх фракцій говорять прямо - як поставили, так і зняти можемо. І це звучить значно радісніше, ніж пояснення такого вибору секретаря. Тож у кадрових питаннях знову зависають політичні три крапки.