При виборі будь-якої розвиваючої іграшки (пірамідка, мозаїка або пазл) користуйтеся одним простим правилом - не варто купувати їх “на виріст”. Занадто складна іграшка у кращому випадку не викличе цікавості в малюка, у гіршому - ризикує бути зламаною. Тому в першу чергу звертайте увагу на вік, що його рекомендовано виробником.
Малюку двох років можна запропонувати вже й мозаїку. Один із варіантів - набори з великими деталями, що з'єднуються між собою виступами і прорізами. А збирати їх можна на будь-якій поверхні (наприклад, на підлозі). Набори для малюків характеризуються більшою величиною деталей і простотою в експлуатації. А для дітей від 5 років буде цікавою термомозаїка, де дрібні елементи фіксуються на поле з ніжками і оброблюються праскою, після чого стають нерозривними.
Вибираючи для своїх малюків машинки, звірят, ляльок чи інших казкових, фантастичних істот, батькам потрібно завжди пам'ятати, що іграшка формує ставлення маленької людини до рослинного й тваринного світу, до друзів, до добра і зла, до прекрасного. Не варто пропонувати своєму синові чи доньці злих і страшних, неприродних і безглуздих іграшок, бо саме іграшка має берегти дитячу душу і розвивати в ній найкращі почуття.
Для зовсім маленьких традиційно найкращими є пірамідки. Це, так би мовити, перші посібники з форми, кольорів і розмірів. До того ж вони розвивають координацію рухів, дрібну моторику рук і логічне мислення. Чим більше деталей - тим більший вік, на який розрахована дана пірамідка.
Найпершим стимулятором наочно-образного мислення є рамка-вкладиш. Висувне зображення потрібно вставити у відповідну нішу. Складність у тому, аби не лише правильно підібрати деталь за розміром, але й правильно її розташувати. Цікавими є також набори об'ємних вкладишів, однакових за формою, але різних за розмірами. Вставляючи менший елемент у більший, дитина вчиться співвідносити розміри предметів, координуючи дію рук і очей. Як правило, більшість таких конструкцій легко трансформуються у циліндричну пірамідку.
Ще одним варіантом вкладишів є так звані коробки форм. В об'ємну фігуру з отворами різних геометричних форм необхідно помістити відповідні деталі. Звертайте увагу на те, щоб елементи легко входили у прорізи. А також на те, щоб до отвору певної форми входила деталь лише одного виду. В іншому випадку - гра повністю втрачає сенс. Як ви знаєте, розвиток дрібної моторики рук тісно пов'язаний з розвитком мозку. Розвинути розумову діяльність дитини допоможе гра-шнурівка. Вона якнайкраще вдосконалює координацію обох рук і привчає пальці дитини до точних рухів. Найпростіші - там, де потрібно протягнути шнурок у відповідні отвори. Більш складні - до основного зображення необхідно приєднати додаткові. Наприклад, до їжачка - яблука та груші. Найвищий пілотаж - об'ємні шнурівки, так звані ЗD.
На думку психологів, більшість сучасних батьків дарують своїм дітям ті іграшки, про які самі мріяли і якими ніколи не гралися в дитинстві. Тому, купуючи дитині іграшку в подарунок, пам'ятайте, що гратися нею буде вона, а не ви. Не купуйте іграшки „під себе"! Тато може подарувати синові модель літака тільки тому, що сам колись мріяв про таку; і потім навіть ображатися, що хлопчик не в захваті від подарунка і зовсім не грається ним. Наші діти не обов'язково мають повторювати нас у всьому. Це стосується і подарунків.
Іграшка - то велика радість для дитини. Діти граються усім, що потрапляє їм у руки. І головна ознака „гарної" іграшки - те, що вона „піддатлива" та гнучка і може перетворитися на все, що потрібно, відповідно до вимог гри. При виборі „плюшевого друга" радимо дотримуватися золотої середини. Подібна іграшка має бути: невеликою (дитина має самостійно її підняти, обійняти і носити), але й не дуже маленькою, що часто-густо губиться; іграшка має бути упізнавана, аби малюк чітко міг охарактеризувати того чи іншого героя); в арсеналі малюка має бути і 2-3 негативні герої. Принаймні для того, аби виплеснути негативні емоції чи „врятувати принцесу".
Взагалі іграшок в домі має бути небагато, тоді діти їх цінують: згадайте своє дитинство й улюбленого безвухого ведмедика. Малюк повинен відчувати ставлення до цього подарунка. Неможливо щодня отримувати задоволення. Інколи варто навіть проводити ревізію і віддавати (або ховати) деякі іграшки, щоб у дитини не виникало „іграшкового перенасичення".
Не менш важливим, аніж сам подарунок, є процес його дарування. Можна просто подарувати дитині іграшку, а можна її заховати, придумати гру, влаштувати смішні конкурси. Діти завжди відчувають, чи вкладено в подарунок душу, вони дуже трепетно до цього ставляться.
