Як і будь-яка алергія, кропив’янка розвивається в результаті гіперчутливості негайного типу, коли організм неадекватно реагує на деякі речовини, що надходять ззовні чи утворюються всередині (продукти життєдіяльності бактерій). У відповідь організм починає виділяти гістамін і інші речовини, що викликають запалення. Вони підвищують проникність стінок кровоносних судин (капілярів), що призводить до надмірного надходження рідини із крові в навколишні тканини. З’являється набряк. Так організм намагається знизити концентрацію шкідливої речовини.
Кропив’янка починається у дітей раптово, з інтенсивного свербіння різних ділянок шкіри. Схоплюються пухирі, причому не тільки на шкірі, а й на слизових оболонках очей, губ, шлунково-кишкового тракту. Поява висипань нерідко супроводжується набряком тієї чи іншої ділянки тіла: очей, губ, рук, суглобів. Набряки, як і пухирі, зберігаються від декількох хвилин до декількох годин, але у виняткових випадках можуть триматися до 2-3 доби. Якщо хвороба виникла вперше, вона називається гострою кропив’янкою. Гостра форма кропив’янки може супроводжуватися нездужанням, головним болем, підйомом температури тіла до 38-39С, набряком Квінке. Виникає вона найчастіше як харчова алергія. Якщо не вжити жодних заходів, через місяць гостра форма кропив’янки може стати хронічною. Тому, якщо через пару тижнів суворої дієти висип не зник, його причини варто шукати більш ретельно і вже, швидше за все, за допомогою фахівця.
Гостра форма нерідко розвивається і в результаті вдихання деяких речовин (окремих видів пилу, пилку рослин тощо), безпосереднього контакту шкіри з певними матеріалами (шовк, вовна, хутро, латекс), укусів комах, переливання крові.
Якщо висипання не пройшли через місяць, можна говорити про хронічну кропив’янку. Така форма хвороби супроводжує дитину довгий час і виражається безкінечною зміною погіршень і поліпшень стану. При погіршенні з’являється болісний свербіж, а коли відбувається приєднання вторинної інфекції, кропив’янка плавно перетікає в хронічний дерматит. Хронічна кропив’янка виникає в результаті тривалого контакту з алергеном. Причиною захворювання можуть бути затяжні порушення в роботі шлунково-кишкового тракту (дисбактеріоз, захворювання печінки та жовчовивідних шляхів), хронічний тонзиліт, карієс, синусит та інші хронічні запальні процеси, ендокринні, аутоімунні захворювання, вірусні і паразитарні інфекції, проживання в приміщенні з поганою екологією. Іноді до розвитку хронічної кропив’янки призводять функціональні порушення вегетативної нервової системи або сильні стреси.
Існує і так звана псевдоалергійна реакція, пов’язана з тим, що в організм потрапили речовини, що сприяють вивільненню медіаторів запалення з клітин. Наприклад, дитина з’їла півплитки шоколаду і вкрився висипом. При цьому вироблення антитіл (імуноглобуліну Е) не відбувається. Якщо мама буде давати малюкові шоколад і далі, організм дитини запам’ятає цей алерген і почне виробляти антитіла для боротьби з ним. Незважаючи на назву, і псевдоалергія, і просто кропив’янка – прояви все тієї ж алергії. Кінцевий результат у них однаковий, а механізм реалізації – різний.
Призначають і контролюють лікування два лікарі: дерматолог і аллерголог. Як і при всіх захворюваннях, підозрюючи кропив’янку, лікар збирає анамнез і з’ясовує чи не страждає дитина шлунково-кишковими, аутоімунними захворюваннями.
Продумайте відповіді на подібні запитання! Потім підіть на обстеження, під час якого лікар ретельно оглядає шкіру. Це дозволить виключити інші шкірні хвороби.
