Сильними і нездоланними такими були справжні українські козаки. Такою хоче бачити майстер бойового гопака сучасну молодь. Танцювати босоніж на битому склі - не самоціль, каже Петро Велінець. Це загатрування духу і ще один крок до самовдосконалення.
Відродити козацьку міць і довести, що українці найсильніша нація - головна мрія майстра бойового гопака. Свої вміння він передає дітям. Тому й зробив ремонт в спортзалі однієї зі шкіл Дубровиці, за спонсорські гроші купив спортивне обладнання і зібрав групу охочих навчатися. Обмежень не має ні для кого - бойовий гопак під силу навіть дітям з церебральним паралічем. Серед них є вже навіть чемпіони України.
Біль, який супроводжував Петра з дитинства, і привів його до бойового гопака. У семитрічному віці хлопця збила машина - шансів на життя, як тоді казали лікарі, у нього не було. Сьогодні Петро Велінець вважає себе сильною людиною і фізично, і духовно.
Петро Велінець переконує бойовий гопак мистецтво, а не спорт. І якщо в спорті можна отримати травму і навіть покалічитись, то мистецтві людина себе лише вдосконалює.
