Дмитро Тарасюк народився 60 років тому в мальовничому селі Жаврів на Гощанщині. Він змалечку привчений до нелегкої сільської праці. Тому він завжди з величезною шаною ставився до батьківських намагань дати своїм дітям можливість навчатися та отримати освіту.

У дитинстві Дмитро Тарасюк міряв стати пілотом. Марив небом. Однак доля склалася по-іншому – звела його з журналістською діяльністю.

Працювати Дмитро почав раніше, ніж здобувати освіту. Вже у 1972 році Дмитро Тарасюк спробував себе на посаді кореспондента Гощанської районної газети. З 1981 – кореспондент-організатор Гощанського районного радіомовлення.

Напередодні – у 73 проходив службу на Балтійському флоті. Має звання старший лейтенант. Пізніше – на початку 80-х років закінчує Львівський державний університет імені Франка, а згодом Вищу партійну школу при ЦК Компартії України.

У 87-му перебирається до Дубровиці, де працює редактором місцевої районки «Поліський маяк». У далекому 1991 році Дмитро Тарасюк разом з однодумцями починає працювати над розвитком першого приватного рівненського місцевого телебачення – телерадіокомпанією «10 канал». А за 5 років отримує посаду представника Нацради України з питань телебачення і радіомовлення на Рівне нщині . Цю посаду обіймає й досі.

Отримавши безцінний досвід під час роботи у команді «10 каналу», Дмитро Тарасюк з натхненням та ентузіазмом взявся за організаційну роботу на посаді Представника Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Він активно стає на захист прав журналістів, працює над розробкою законодавчих документів у журналістській галузі, переймає досвід у закордонних колег та передає отримані знання місцевим рівненським журналістам.

Відтак – у 2006 році - стає головою Рівне нської обласної організації Національної спілки журналістів України. А через рік Дмитру Володимировичу було присвоєно звання «Заслужений журналіст України».

Дмитро Тарасюк любить мандрувати, хоч і не часто це вдається. Любить мандрувати як містами та містечками рідної України, так і іншими кранами світу. Досі з захопленням згадує свою робочу поїздку до Китаю, де його вразили як специфіка роботи китайських колег-журналістів, так і надзвичайні краєвиди самої держави.

У Дмитра Тарасюка – велика родина. З дружиною виховали вже дорослих сина Ігоря та двох доньок – Ірину та Інну. Небом марить і досі: часом вибирається політати до Воронівського аеродрому.

Дуже любить риболовлю, захоплюється відео зйомкою.

Живе за девізом: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня».