Мій дорогий, ще молодий солдате,
Пишу з повагою, проте на «ти».
Прийшлось далеко воювати
І землю під бліндаж гребти.
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
Щодня у рідних серце крає,
За тебе, мій солдате з полонини.
Пузатий біженець не знає –
З його вини єдиної немає України.
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
Ти, дядьку, що кричав за ту Росію,
Чого ж ти прилетів сюди
І гарно кажеш про Вкраїну?
Іди туди, за що волав, іди!
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
Тепер помолимось за тих,
Які уже, на жаль, не з нами…
О Боже, поверни своїх,
Вони кохали й жить бажали.
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
Солдате мій, чекаємо на тебе.
Ми гонимо від себе страх.
І за живих, й за тих, що вже на небі,
Тримаємося разом, на ногах.
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
Ти рідним дзвониш дуже рідко,
До телефону мчать щодуху…
Мороз згубив останню квітку,
А в телефоні знов ні звуку.
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
Людей за тебе встане море,
Непереможним будь і сильним!
Приїдеш – підемо у гори,
Ти ж будь Вкраїні сином вірним!
Ми не відступим в нікуди,
Не падай духом ні на мить.
Єдина Україна – назавжди!
Ми переможем! Будем жить!
