Коли Ваш малюк тільки народився, здавалось, що крім нього, його оченят, рухів його маленьких ручок і його посмішки, Вам у цьому світі більш нічого й не потрібно. Але от минув певний час, і почали гризти сумніви. Побутові турботи почали стомлювати своєю одноманітністю, щоденна рутина стала засмоктувати й викликати роздратування. З'явилось бажання реалізовувати себе не тільки в ролі мами, але й продовжувати вдосконалюватись в професії. Захотілось в майбутньому бути цікавою для своєї дитини. Одним словом, матуся хоче вийти на роботу. Як підготуватися до цього самій і як підготувати маля? В якому віці це краще зробити? Хто й як може допомогти молодій мамі, розв'язати проблему виходу на роботу?

Прийшов час, чи ні?

Проблема виходу мами на роботу – у певному значенні дилема. Так чи інакше, Вам доводиться вибирати: між дитиною й роботою, між ідеальним будинком і кар'єрою. Однак лише на перший погляд проблема вибору здається очевидною. Якщо ж придивитись більш уважно, то в більшості випадків виявляється, що скорочення кількості часу, проведеного з малям, приводить до поліпшення його якості. Мама, яка спілкується з дитиною в ранкові та вечірні години, а також на вихідні, намагається вкласти в це спілкування максимум. Питання тільки в одному, як правильно все організувати.

При наявності розуміння з боку близьких, важливо правильно розподілити домашні обов'язки між усіма членами родини. Не варто робити культу з ідеального хатнього господарства, і якщо вибір стоїть між генеральним прибиранням і прогулянкою всією родиною в парку, краще прийняти рішення на користь прогулянки. Не хвилюйтеся й не переживайте марно, якщо вихід на роботу зробити поступовим – через якийсь час усі звикнуть до такого стану речей і до нового ритму життя.

На запитання, коли можна виходити на роботу, психологи відповідають, що в проміжок між 4-тим і 6-тим місяцем, відхід мами буде найменш травматичним для маленької дитини. Стосовно дітей більш старшого віку, то загальноприйняті 1,5-3 роки виправдані не тільки на думку держави (саме цей вік позначений як закінчення оплачуваної й неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною). Із психологічної й фізіологічної точок зору,1,5-3 роки – той вік, коли дитина дорослішає, стає більш самостійною і незалежною. У півтора роки, як правило, дитина вже може так чи інакше пояснити свої бажання й потреби, а в три - знає певні навички догляду за собою. Крім того, в цьому віці, спілкування з однолітками стає необхідною умовою її успішного розвитку.

Важливо вирішити питання з ким залишити дитину під час Вашої відсутності? Чи впевнені Ви в надійності такої людини, чи в змозі вона виконувати Ваші рекомендації, в тому числі й з годування маля? До рішення цієї проблеми потрібно підійти з особливою старанністю. Вибір няньки або саду бажано починати, коли маля ще у Вас у животику. Допомогти в цьому зможуть спеціальні агентства з підбору персоналу для родини, а також рекомендації інших мам.