Жінка купила на гуманітарці плетені вовняні шкарпетки. Коли прийшла додому і стала натягувати їх на ноги, то відчула, що щось заважає. Зі шкарпетки витягла записку: «Вертайся, синку, живим додому». Серце впало у п'ятки, а з очей полилися рясні сльози. Це ж хтось готував передачу солдату, який стоїть на передовій, захищаючи Україну! Вона побігла до дільничного, кинулися на ринок – але машини з «безсовісною» гуманітаркою не знайшли.
Не було меж обуренню не лише у читачки, а й у всього колективу газети «Вісник+К». Мабуть, уже немає такого українця, який би ще не долучився до збору допомоги для бійців АТО. Ми весь час зустрічаємося із самими хлопцями, їхніми сім’ями. Вони розповідають, як їх підтримують прості люди, і що без цієї допомоги на фронті просто не вижити і не вистояти.
Можливо, якась бабуся недоїдала і зі своєї мізерної пенсії купувала нитки. Сиділа вечорами, сліпаючи, в'язала шкарпетки, аби солдатику тепло було. І раділа, що хоч чимось може допомогти державі у цей скрутний час. А якась падлюка (є таке слово в українській мові) замість того, щоб передати посилку за адресою, винесла шкарпетки на ринок та продала за якихось кілька десятків гривень. Це ж яку совість треба мати?
Чи ці «торговці» не усвідомлюють, що крадуть не лише у солдатів на сході, а й залазять до кишені кожного українця, який відриває від себе і віддає якусь копійчину на потреби армії? Хоча про що ми говоримо? Морально-етичними питаннями вони точно не задаються. Недарма ж кажуть: «Кому війна, а кому мати рідна».
Джерело: «Вісник+К».
