Вони не хочуть зробити інших кращими, вони просто змінюють світ. Вони знають як. Поспішають… Знають на все не вистачить часу скільки не живи. Не вистачить часу бути з усіма чуйними та лагідними. Кому потрібен обман. Життя – сувора штука! Але справедлива. Принаймні вони її такою роблять.
Слухаю записи пісень Володимира Висоцького. Мимовільно пригадую покійного мера Рівного Віктора Чайку. Це була його музика, то був його час. Людина-феномен, людина-результат. Чи хотів він стати відомим та популярним? Мабуть, що ні. Нікому не нав’язувався і не догоджав. Не заглядав рівнянам до рота, не вчив як жити і з ким дружити. Навіть навпаки розмовляв та вів справи максимально коротко, жорстко та ефективно. Так як йому було вигідно.
Він і приблизно не нагадував доброго дядечка. Його багато в чому постійно звинувачували і провокували колеги та політики. А рівняни? Чи любили вони Чайку? Його портретів і ініціалів ніколи не носили, на демонстрації в його підтримку не виходили… Може й не любили сліпою фанатичною любов’ю. Не хотів він цього. Вони просто жили своїм життям і обирали його мером абсолютною більшістю голосів тричі поспіль. І хто знає якби життя Віктора Анатолійовича не обірвалось чи не побачили ми повторення цієї історії і вчетверте. Чому? Чим підкупав їх теперішній учасник рейтингу «ТОП-20: Найвпливовіші рівняни»? Та нічим. Він взагалі на це не звертав на це уваги. Просто робив свою роботу, працював на результат, і змушував, так, змушував робити це інших. Знав ціну собі, ї складав її іншим. Пам’ятав і нагадував всім, що він лише простий шофер, двірник, будівельник. Ні не митець і не філософ, - творець. Творець потрібних для людей речей, а не футуристичного непотребу. Будівник. Готовий, як звичайний робітник, встає спозаранку і працює до пізньої ночі. Та все ж знаходив час підняти голову і поглянути що там на горизонті.
Часи вимагаюсь нових лідерів? В теперішній Україні можуть вижити тільки гнучкі керівники? – Нісенітниці. Серед видатних часто згадують князів Острозьких. Якими вони були б в наш час? Милими інтелігентами? Господарниками будівниками шкіл і храмів, – це так. А може миловидним політиканами-сучасниками - здатними в будь-яке місце без мила… Хоч хтось в це вірить? Чи був би Чайка в їх часи князем? А хто ж іще. Можна зводити дискусії і аналогію до безкінечності. Але залишається лише одне – не важливо де і коли ти живеш. Важливо – залізна воля, тверді переконання і внутрішній стержень, бажання і вміння змінювати світ навколо себе на краще і собі і людям. Бути суворим, заклопотаним, не намагатися годити всім. Суворим, але справедливим. Виховуватись самому і виховувати інших. А вони зрозуміють і помітять, полюблять… коли втратять. Головне ж бо не слова і стосунки, а справи.
