В останній день першого місяця осені — 30 вересня — християни, які живуть за Юліанським календарем, святкують празник Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Ці мучениці жили в II столітті в Римі. Згідно з переказами, благочестива вдова-християнка з Мілана Софія прибула до Риму і зупинилася у багатої дами по імені Фессамнія. Вона назвала своїх дочок іменами трьох християнських чеснот і виховувала їх в любові до Господа. Дізнавшись про віру в Христа, яку сповідує Софією та її дочками, імператор Адріан (117-138) спробував змусити їх поклонятися богині Артеміді, але вони залишалися непохитними. Імператор був вражений твердістю їх віри та відіслав доньок Софії до однієї язичниці, яка мала переконати їх зректися християнства. Коли це виявилося даремним, імператор особисто вимагав від сестер зректися віри та принести жертву язичницьким богам. Та дівчата з обуренням знехтували таким наказом імператора. Імператор велів піддати дочок Софії жорстоким тортурам, але вони дивним чином перенесли їх неушкодженими і загинули тільки, будучи обезголовленими.

Ця подія відбулася 137 року. У день смерті Вірі було 12 років, Надії – 10, Любові – 9. Імператор віддав понівечені тіла дочок Софії. Вона поклала останки у ковчег і відвезла з почестями на колісниці за місто й поховала на високому місці. Три дні свята Софія, не відходячи, сиділа коло могили дочок і там же померла. Віруючі поховали її тіло святої на тому ж місці. Церква причислила сестер та їх матір до лику святих. Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, в церкві міста Ешо, неподалік від Страсбурга (Франція).

У народі це давнє жіноче свято, але з сумним присмаком. Однак, незважаючи на таку страшну історію, це свято завжди сприймалося оптимістично. Три дівчини і їхня мати показали, що для людей, зміцнених благодаттю Святого Духа, недоліки тілесних сил аніскільки не перешкоджають прояву сил духу та мужності.

Вранці цього дня всім жінкам годилося добре виплакатись, щоб легше стало на душі не тільки собі, але й усім близьким. Жінки з такими іменами у цей день пригощали всіх знайомих і родичів гостинцями, а натомість їх вшановували добрими побажаннями здоров'я, любові й щастя на довгі й довгі роки. За традицією іменинниці відправлялися на вранішню службу в храм, щоб вшанувати своїх батьків. Цього дня жінкам дозволялося не працювати, навіть не поратися по дому.

Крім того, з цим днем пов’язано багато народних прикмет. Люди цього дня спостерігали за журавлями: якщо вони полетять, то на Покрову (14 жовтня) буде мороз, а ні, то зима буде пізньою. З цього часу можна чекати перші заморозки у повітрі нижче -2 градусів. У цей день може бути як дощова і холодна погода, так і ясна, сонячна.