Чотирнадцятого вересня — свято Преподобного Симеона Стовпника та його матері Марфи, народний варіант назви — день Семена.

Симеон Стовпник (ІV-V століття) до вісімнадцяти років був чабаном у своїх родичів. Згодом він таємно втік до монастиря. Ця визначна в історії церкви людина провела вісімдесят років, дотримуючись вимог аскетизму, дивуючи всіх умінням читати чужі думки та відданістю Богові. Започаткував новий вид подвижництва — стовпництво. А справа в тому, що якось замкнувся у стовпі заввишки чотири метри та жив у цьому стовпі майже п'ятдесят років, віддаючи весь свій час молитвам та пророцтвам.

За козацьких часів у цей день хлопців уперше «садовили на коні», проводили пострижини — це важлива подія в житті молодого вояка. Цей звичай походив ще від княжих часів, коли молодих княжичів цього дня садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, де пострижини виконував сам єпископ.

В ніч на Семена колись відбувалося ще базарне київське свято — "Весілля свічки", або "Свято свічки", з лялькою на людську подобу. Це свято було своєрідним карнавалом вогнів на київських базарах. У день Семена закінчується "Вулиця" і починаються вечорниці. Ще напередодні хлопці наймають для вечорниць хату на весь осінньо-зимовий період. Цього дня починаються молодіжні осінні вечорниці.

Дівчата варять обрядову кашу, готують вареники, а хлопці наймають музик. На Семенів день відбувається обряд посвяти в парубоцтво, коли ще зовсім молодих хлопців приймають до хлопчачої ватаги.

Колись від цього дня ткачі починали ткати килими. Бралися за роботу й інші сільські майстри: столярі, стельмахи, ковалі. Ввечері цього дня майстри збиралися в шинок і "засиджували вечір" з горілкою. Такі "засиджени" відбувалися цілий тиждень: від Семена до Другої Пречистої.

Семенів день — то день відльоту ластівок та покарання горобців. Святий Семен вважається покровителем птахів, саме йому вони звітують у своїх добрих або злих вчинках. Ластівки у народній уяві - то посланники неба та провісники весни; хто зруйнує гніздо ластівки, у того на обличчі віспа буде.

Горобці ж, навпаки, прокляті птахи, бо коли розпинали Христа, то вони кричали "Жив! Жив!", повідомляючи катам, що він іще не помер. Отож і дістається на Семенів день горобцям по заслугах. Існує стародавнє повір'я, що цього дня злітаються в очерет горобці, а чорти там їх міряють на мірки: все, що в мірці, належить чортові, а поза міркою — людині. Тому, мовляв, після Семена горобців у містах і селах меншає.

Саме від Семена люди починають копати картоплю. В полі розкладають вогнище, печуть нову картоплю, їдять і гріють руки - "щоб не мерзли взимку".

За старим стилем Семенів день - то день початку осені, а в давні часи день початку року.

Від цього дня починається "нове бабине літо", яке закінчується 21 вересня.

Народні прикмети:

На Семена ясно - осінь буде погожою і теплою.

На Семенів день вітер із півдня - буде зима тепла.

Якщо гуси відлітають на Семена - чекай ранньої зими.

На Семена багато павутини - осінь буде довга та ясна.

День на Семена був з болотом - осінь буде дощова; ясним - осінь буде з доброю погодою.

Джерело: Українські традиції